Ответы
Українська пісня — це бездонна душа українського народу
О. Довженко
Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги на ворогом:
Як вдарили з семи гармат
Усереду вранці —
Накидали вороженьків
Повнісінькі шанці!
Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. Релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях ("Ой любо та мило"); ще тяжча праця на панських ланах — у кріпацьких ("У неділю рано-вранці", "Яром, хлопці, яром"); мандрівки за заробітком — у чумацьких та бурлацьких ("їхав, їхав та чумак Макара", "Зібралися всі бурлаки"); туга за ріднею та Батьківщиною на чужині — у рекрутських ("Ой не жаль мені ні на кого"); щасливе або безнадійне кохання, суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, краса природи — в ліричних та родинно-побутових піснях ("Цвіте терен, цвіте терен", "А я в батька росла", "Била мене мати").
Духовне життя людини знайшло вираження у народних піснях і має форму яскравих епітетів, що повторюються (чисте поле, червона калина, зелений явір, красна дівчина, вірний кінь, бистра річка та ін.).
Про красу і силу народних пісень із захватом писало багато українських письменників. Іван Франко казав у "Мойсеї": "Задармо в пісні твоїй ллється туга і сміх дзвінкий і жалощі кохання, надій і втіхи світляная смуга?" О. Дей висловив це по-своєму: "Українська народна пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев'януча окраса його духовної культури"