ПОМОГИТЕ
1. Порівняйте сутність більшовицької політики щодо української культури та її творців у довоєнні та післявоєнні десятиріччя.
2. Поясніть, чому всі реформи М. Хрущова мали лише частковий успіх. Які суперечності не дали можливості втілити ці реформи в задуманому обсязі?
3. Серед радянських політв'язнів і дисидентів українців було завжди набагато більше, ніж представників інших народів СРСР. Водночас українці себе вважали нездатними до боротьби. Чи доречною була така самооцінка? З чим вона пов'язана?
Ответы
Ответ:
1. Більшовицька політика щодо української культури та її творців у довоєнні та післявоєнні десятиріччя мала свої особливості. Довоєнна політика більшовиків, зокрема під керівництвом Йосипа Сталіна, була характеризована репресіями, цензурою та контролем над культурою. Був проведений "Реалізму в мистецтві" - кампанія, яка спрямовувалася на затвердження соцреалізму як єдиного стилю в мистецтві, що обмежувало свободу творчості та виразності.
Проте, післявоєнне десятиріччя під керівництвом Микити Хрущова принесло деякі політичні та культурні зміни. Він ініціював "відлигу" - період політичного та культурного відкриття, який супроводжувався зняттям цензури та більшою свободою для творців. З'явилися нові літературні напрями, мистецтво отримало більшу незалежність, а українська мова та культура отримали певне визнання.
2. Реформи М. Хрущова мали лише частковий успіх через ряд суперечностей та обмежень, які перешкоджали їх повній реалізації. Основні причини такого обмеженого успіху реформ М. Хрущова можна уявити наступним чином:
- Бюрократичні обмеження: Реформи М. Хрущова стикнулися з опором бюрократичного апарату і еліти Комуністичної партії. Багато членів партії та керівників були прив'язані до старих методів управління та не були готові до радикальних змін. Це призводило до опору та обмеження реформ.
- Економічні складнощі: Реформи М. Хрущова, такі як "Кукурудзяна революція" та "Віргінська земля", спрямовувалися на збільшення продуктивності і покращення сільського господарства. Але великі проекти і колективізація призвели до проблем з управлінням, недостатньою інфраструктурою та недосконалою організацією, що утруднювало їх ефективне впровадження.
- Політичні суперечності: Реформи М. Хрущова, такі як десталінізація та політичні лібералізації, викликали опір у консервативних колах партії та суспільства. Частковий успіх цих реформ був обмежений відсутністю повної підтримки та незалежності у прийнятті рішень.
3. Серед радянських політв'язнів та дисидентів українців було багато, ніж представників інших народів СРСР. Ця самооцінка українців, що вони не здатні до боротьби, може бути пов'язана зі специфічними історичними обставинами.
Україна, як національна територія, пройшла через багато періодів поневолення, колонізації та репресій. Це призвело до зниження самооцінки та віри в свої можливості серед українців. Крім того, система радянської влади та пропаганди активно працювала на зниження самосвідомості та самодостатності українців, намагаючись заспокоїти будь-які прояви національної свідомості та бажання до самовизначення.
Однак, історія показує, що українці були активними учасниками різних боротьб за свободу та незалежність, включаючи громадянську війну і Другу світову війну. Самооцінка українців з часом почала змінюватися, а підтримка національної ідеї стала зростати. Самооцінка є комплексним питанням, яке може бути визначене і вплинуте різними факторами в історії та соціокультурному контексті.