Ответы
Ответ:Запозичивши форми від античної архітектури, візантійське зодчество поступово їх видозмінювало і протягом V століття виробило, переважно для храмів, тип споруд, який за планом і конструктивній системі істотно відрізнявся від типу давньохристиянських базилік. Головну його особливість складає використання куполу для вкриття середньої частини будівлі (центрально-купольна система). Купол був відомий ще в язичницькому Римі, так як і на Сході (Сирія), але в більшості випадків розміщувався на круглій підставі; якщо ж основа була квадратна або багатогранна, то між ним і куполом не існувало належного органічного зв'язку. Візантійці вперше вдалим чином вирішили завдання розміщення куполу над основою квадратного і взагалі чотирикутного плану за допомогою так званих вітрил. Якщо взяти паралелепіпед А і вкрити його куполом у вигляді сферичного сегменту B, то купол буде спиратись тільки чотирма точками вертикальних стін, і всередині будівлі утворюються опуклі кути, які перешкоджають враженню легкості і гармонійності споруди.
Объяснение: