Ответы
Ответ:
Тема "Вічного" є однією з найбільш поширених у ліриці 20-х років ХХ століття. Це було періодом після першої світової війни та Революції в Росії, коли люди втратили віру в майбутнє, а смерть та марнота життя перестали бути просто трагедіями, а стали нещодавно відкритими реальностями.
У віршах поетів того часу тема "Вічного" розглядалася з різних поглядів: від традиційного релігійного підходу до нього до філософської роздумів про життя та смерть. Відчуття зникнення, вічності та безкінечності пронизує поезії Мандельштама, Ахматової, Блока та інших поетів, які творили у цей період. У більшості віршів автори намагалися знайти відповіді на питання про природу світу, вічний характер духовного і головне - завжди посталювалося запитання про вічність людини.
Оптика, вірш Мандельштама проаналізовує тему вічності з філософського ракурсу. У ньому автор наголошує на тимчасовості скорочення життя. "В часі ковтає вік, як акула" - каже поет. Це відображає зникнення значущості у часових рамках та провокує думки про Невідоме. З іншого кута часто розглядається тема вічності у творчості Анни Ахматової. У її поезії ми знаходимо безмежність і тернистість людського існування. У своїх віршах про Невідоме письменниця оповідає про відчуття більшості людей. Автор відмічає загострені почуття душі в моменти скрути.
У поезії Сергія Есеніна знаходимо іншу розробку вічної теми. Він плідно дотикується до вічності взагалі, не обмежуючи перспектив на межі життя та смерті, так само вкладаючи в це кохання та природу. Він зображує стан природи, в якому є вічна гармонія та мир. На перший погляд здається, що Есенін відмальовує результат свого безрадісного внутрішнього стану.
Объяснение: