Написати романтичну баладу « Королевий цвіт» (або прозовий твір), керуючись принципами романтизму і особливостями побудови балад ( оповідання, казку)
Ответы
Ответ:
У країні, де золотим сонцем світить,
Де полум'яні квіти в садах цвітуть,
Жив король мудрий, праведний і знатний,
І королева з краси була привабна.
За того царство, де кохання царює,
Де всі душі віками мріють, плачуть,
Утопіла в чарівних туманах світу,
Ледве помітна, як ніжний вітер в ночі.
Облита молоком сонячних променів,
Заворожена її краса ясна,
То була Лілія, ніжний королевський цвіт,
Її усмішка збирались дарувати всі.
Король повсякчас беріг її, кохану,
Заповідав інше слово не брала,
Хоча багато принців шукав її руку,
Лілія мріяла лише про кохання.
Аж одного дня, коли сонце сідало,
Зустрів Лілію прекрасну молодий вечір.
Це був незнайомець, такий таємничий,
В серці палахкотіли крила кохання.
Їх зустрінув ельф, блискучий та зірний,
І тихим шепотом голоси зближав:
"У коханні Лілія з його долею," -
Вражені лишались слухачі дивних казок.
Пройшов час і Лілія закохалась,
В незнайомця, що серце їй схопив.
Але кохання короля, тільки кохання,
Хай серце проклинає, вона його знає.
Принести тільки щастя її любові,
У незнайомця, хто серцем цілий зайнятий.
Утримати баланс між долею й серцем,
Це завдання складне, воно високе.
І ось настане ніч, коли зірки яскраві,
Розкажуть німуваті історії вічності.
Лілія на зустріч вирушить таємному коханцю,
Залишить царство, щаслива й незабутня.
І подекуди в далеких садах квітучих,
Зустрінуть сонце, місяць і зірки відомі,
Там Лілія, нова королева цвітів,
Її коханням сяйва наповнено.
Король за вікном споглядає та мріє,
Наввипередки чарувати час.
Але його режим, його влада й звичка,
Не можуть врятувати моменти кохання.
Таке кохання, непохитне та ніжне,
Що не втрачається, коли його немає.
Лілія в серці короля цвітує незгасимо,
Щоб існував у його душі красний цвіт.
За царство кохання, у якому квіти,
І душі вічно кохання прагнуть,
Ця балада розповідає про кохання,
Що для нього варто ризикувати й чекати.