Стислий переказ " У степу" за Логвином:

Біля струмка козака Микола спішився и зсадовив малого на землю. Коня завіви у затінок, розсідлав. Самопал обережно притулив до дерева.

Микола розпакував речі. У торбинці лишилося ще трохи борошна, пшоно, кілька шматочків сала, міль та десяток сушених рибин.

Мідним казанком чоловік зачерпнув зі струмка крижаної води. Тоді всипав кілька жмень пшеничного борошна, посолив і почав вимішувати тісто. Коли тісто стало таке круте, що вже не липло до рук, Микола насипав у казанок ще борошна і заходився перетирати тісто з борошном грушевою ложкою, аж поки буханець тіста не перетворився на дрібненькі кульки. Їх Микола обережно зсипав у неглибоку дерев'яну миску.

Хлопчик тим часом напоїв коня Буланка й насипав йому вівса. Потім заступом викопав ямку,по боках поклав два шматки вивернутого дерну, а на них, як на цеглину, примостив поданий Миколою казанок, наповнений набраною зі струмка водою.

Козак сам заклав у ямку паливо, брязнув важким кресалом. І ось казанок облизують прозорі язики полум'я.

Коли завирував окріп, Микола всипав у казанок усю гору борошняних кульок. Ось випірнула з каламутного варива одна, друга, потім ще кілька закружляли по колу. Нарешті всі борошняні горошини піднялися нагору.

Микола зняв казанок з вогню, повичерпував варене тісто й наклав його у дерев'яну миску. Удвох із малим вони прочитали "Отче наш" і взялися розкошувати гарячою затіркою. Ще й по рибині з'їли.

Тільки козак зібрався загадати малому роботу, як побачив, що той уже спить на м'якій траві. Чоловік усе сам помив у струмкові й заховав у торби. Засипав піском вогнище, яке ще тліло. Осідлав Буланка, повантажив торби, припасував до сідла самопал.

У глибині долини козак побачив ніби кілька макових зернят. Алет зернята рухались!

Микола всадив сонного хлопчика в сідло і повів коня до найближчого пагорба. Крапки-вершники на мить застигли, а тоді почали невблаганно наближатися.

Козак знайшов густий кущ, один із товстих пагонів притис якомога нижче й жмаком трави прикрутив його верхівкудо сусіднього куща. До гілки ж приладнав стрілу.

Зладнавши такий "самостріл", Микола відвів від кущів коня. Невдовзі за його спиною наче дитина в долоні ляснула. То в когось із переслідувачів влучила Миколина стріла.

- Ваше, воріженьки щастя, що малий зі мною!

Чоловік легко злетів у сідло, малого ж пересадив наперед. Буганко чимдуж погнав до найближчого лісу.

Ответы

Ответ дал: kostanianartur
0

Ответ:

Объяснение:

Козак Микола знайшовся в степу біля струмка. Він швидко пригледівся навколо і побачив, що його переслідують. Він спішився і зсадив малого на землю, а сам розсідлав коня і притулив його до дерева. Потім він розпакував свої речі - трохи борошна, пшона, сала, міль та сушених рибин. Використовуючи казанок і воду зі струмка, Микола замішував тісто і перетирав його з борошном, поки не отримав дрібненькі кульки. Тим часом хлопчик напоїв коня і приготував вогнище для їжі. Коли вариво закипіло, Микола додав до нього борошняні кульки, які швидко піднялися нагору. Вони зняли казанок з вогню і насолоджувалися гарячою затіркою разом з рибою. Потім Микола помив усе у струмку і зібрався продовжувати дорогу. Він побачив, що малого вже вклав спати і заснув на м'якій траві. Микола прибрав все своє розташування, осідлав коня і пішов до найближчого пагорба. Він приготував ловушку з кущів і стріли, щоб захистити себе і малого від переслідувачів. Коли ворожа група наблизилася, Микола випустив стрілу, яка влучила в одного з них. Він швидко сів на коня і погнав до лісу, залишивши переслідувачів позаду.

Вас заинтересует