Ответы
Осінь. Час, коли дерева розправляють свої чарівні крила, мерехтять неймовірними кольорами і запрошують на чарівні мандрівки. Так, на своїй мандрівці виглядає листочок.
Одного мальовничого осіннього дня, на одному з великих дубів, розпочався жвавий та веселий діалог між листочком, що зовсім недавно прокинувся, та його-таки матусем.
– Осінь на подвір'ї, синку. Час нашої мандрівки, – сказала старенька матуся.
– Промені сонця нас закликають дослідити цей прекрасний світ, – відповів маленький листочок.
Тільки що розпочалась мандрівка, як маленький листочок відчув холодний подих вітру. З поривами вітру він розлетівся на всі боки та розташувався у квітці якогось кущика, де почав спостерігати навколишній світ. Він бачив, як дерева кидали свої яскраві листочки, створюючи килим з теплих кольорів по землі.
Аж ось, маленький листочок бачить чоловічка з дитиною, що йшли закопувати цибулю в саду. Малеча зупинилась і почала розглядати красиві листочки. Очі дитини світяться, і вона з радістю збирає кілька шедеврів природи в свою корзинку.
Маленький листочок радісно блимає на сонечку, бо тепер його місце – в корзинку дитини, де він стане справжньою коштовністю. Так листочок став частиною веселої сім'ї і знайшов новий дім.
Його мандрівка скінчилася, але він залишив усіх своїх друзів, що лишились на дереві, щасливими і радощами. Так осінь продовжує танцювати, радувати нас своїми чудовими кольорами та приносити радість в серця людей.
Мандруючи на вітрі, маленькі листочки не знають, куди призведе їх доля. Але вони завжди знають, що їхній шлях сповнений кращого. То була маленька історія про один осінній листочок.
Відповідь:Осінній листочок казкової краси, золотистими барвами зіллям укритий, відчуває у серці запах чудовий. Він любить мандрувати, світ змінювати, природою дихати, кожен куточок землі пізнавати.
Раз поки листопад оголив дерева, одну прекрасну ідею він в серці почав зберігати - побачити світ, нові місця відкрити, вітером і птахами озвучений, свою мрію він почав здійснювати.
Він відійшов від дерева у попутній вітрині, полетів серед сопілок легким плином, шуршачи своїми м'якими п'яточками. Він побачив ліс, де звірятка жили, ясні струмки, як джерельні мрії.
Мандруючи полями, лугами, чув він пісню далеких тактів, листочок осінній побачив річку, її вода гарна і чиста.
Спідницю в струмочку пробач він перебрав, в вишневому гаю з малюками грав, іх сміхом та грацією в захопленні оповивав.
Мандруючи горами найвищими, він бачив вогні ліхтарів у місті, тихий шепіт дерева на вулицях відчував, рушниці яскраві дивився у небесах.
Так місяць листопада прожив він щасливо, весело, поки не знайшов веснянку у полоні. Вона сиділа біля річки, її спів в гармонії з відкритим небом, отут, під квітучим вишнею, вони зустрілися.
Так сталося, що осінній листочок закохався у веснянку, а вона переливалася всіма кольорами. З того дня вони стали нерозлучними друзями
Пояснення: