Громадянин України звернувся за захистом права на освіту до Європейського Суду. Європейський Суд відмовив взяти до розгляду заяву громадянина України пояснюючи це тим, що з моменту останнього рішення прийнятого державними органами України пройшло більш ніж 6 місяців. Чи правомірні вимоги громадянина України? Чи вірні дії Європейського суду з прав людини. Які нормативні акти регулюють дане питання? Що є підставою відмовити в розгляді справи Європейським Судом з прав людини?
Ответы
Відповідь:
У цьому випадку, Європейський Суд з прав людини, ймовірно, посилається на принцип вичерпання внутрішніх засобів правового захисту. Згідно зі статтею 35 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, заявник повинен використовувати всі доступні засоби внутрішнього правового захисту, які маються в державі, протягом "розумного терміну". Якщо заявник не використав всі ці засоби або не звертався до Європейського Суду у відповідний термін після вичерпання внутрішніх засобів захисту, то справа може бути відхилена.
Підставою для відмови у розгляді справи Європейським Судом може бути невичерпання внутрішніх засобів правового захисту або звернення до Суду пізніше, ніж передбачено Конвенцією. Відповідно до практики суду, звернення до Європейського Суду має стати останнім кроком у послідовності захисних заходів, що вимагає вичерпання всіх можливих внутрішніх засобів захисту.
Також важливо враховувати той факт, що строк для подання заяви до Європейського Суду з прав людини - це шість місяців після останнього офіційного рішення внутрішніх інстанцій.
Отже, якщо громадянин України не вичерпав всіх можливих внутрішніх засобів правового захисту або подав заяву до Європейського Суду пізніше, ніж за 6 місяців після останнього рішення внутрішніх органів, відмова в розгляді справи може бути виправданою.