Ответы
Відповідь:
Пояснення:
Поема вiдомого украïнського поета Миколи Вороного «Євшан-зілля>> розповiдає про цiкавi сторінки історі Украïни, якi стосуються княжої доби, про долю половецького юнака, який забув свою Батькiвщину, потрапивши у полон.
Така біда, як неволя, полон, а то й просто необхiднiсть жити в чижих краях, не обходила українців багато століть. У полон до ворога вони потрапляли. захищаючи рідну землю або приймаючи участь у визвольних воєнних походах. Довгий час наш народ поневолювали під час набігів кримські татари, турки та iншi вороги. Вони плюндрували нашу землю, брали у полон чоловiкiв, забирали в неволю дітей та жінок. Діти, які росли на чужині, часто забували свою Батьківщину. а інколи навіть ставали воїнами у ворожому українцям вiйську.
Хоча в поемі М. Вороного «Євшан-зілля>> мова йдеться про подiï давно минулих часів, але тема та ідея цього поетичного твору перегукуються з сучасністю. Адже українці були змушені розлучатися зі своєю Батькiвщиною не тільки у часи Київської Русі.
За сюжетом поеми юнакові-половцю про рідну Україну нагадало Євшан-зілля, чарiвна степова рослина. Нам добре вiдомо, що українці, які ставали вигнанцями не за своєï воли, які надовго покидали рiдну землю, у важку і далеку, а часом і смертельно небезпечну дорогу брали з собою якусь річ, яка б могла їм нагадувати про Батьківщину. Частіш усього це були вишивані сорочки і рушники, насіння барвінку або чорнобривців, а то й просто жменьку Рiдної землi, завернуту у хустинку. Та у Юнака, який ще в дитинстві потрапив у полон до половців, усього цього не було. Але спляче серце юного половецького невільника усе ж проснулося, причому розбудила його тоненька гілочка звичайної степової трави, якої так багато в рідних українських степах.