Підтвердіть аргументами та фактами чи є потрібніше ніж вільна політика протекціонізму торгiвля в міжвоєнний період ?
Ответы
Ответ:
Торгівля в міжвоєнний період була більш необхідною, ніж політика протекціонізму з кількох причин.
По-перше, міжвоєнний період характеризувався економічним спадом і масовим безробіттям. Торгівля дозволила країнам отримати доступ до нових ринків і експортувати свої товари, стимулюючи економічне зростання та створюючи робочі місця. Протекціонізм, з іншого боку, обмежує торгівлю і може призвести до заходів у відповідь з боку інших країн, загострюючи економічні труднощі.
По-друге, торгівля сприяє спеціалізації та ефективності. Беручи участь у міжнародній торгівлі, країни можуть зосередитися на виробництві товарів і послуг, у яких вони мають порівняльну перевагу, що призводить до підвищення продуктивності та зниження цін для споживачів. Протекціонізм, з іншого боку, часто призводить до того, що неефективні галузі захищені від конкуренції, що призводить до вищих витрат і обмеження вибору для споживачів.
Крім того, торгівля сприяє міжнародній співпраці та миру. Міжвоєнний період ознаменувався зростанням націоналізму та протекціоністської політики, що сприяло напруженню та конфліктам між націями. Навпаки, торгівля заохочує країни брати участь у мирних економічних відносинах і вирішувати суперечки шляхом переговорів, а не вдаватися до військових дій.
Нарешті, торгівля сприяє технологічному прогресу та інноваціям. Беручи участь у глобальних ринках, країни можуть отримати доступ до нових технологій, ідей та знань інших країн. Такий обмін інформацією стимулює інновації та стимулює економічне зростання. Протекціонізм, з іншого боку, обмежує доступ до нових ідей і може перешкоджати технологічному прогресу.
Підсумовуючи, торгівля у міжвоєнний період була більш необхідною, ніж протекціонізм, оскільки вона стимулювала економічне зростання, створювала робочі місця, сприяла ефективності, сприяла міжнародній співпраці та заохочувала інновації.
Відповідь:
Пояснення:
Протекціонізм та вільна торгівля є двома основними зовнішньоекономічними політиками, які держави використовують для регулювання своєї міжнародної торгівлі.
Вільна торгівля передбачає відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів у торгівлі між окремими фірмами різних країн. Переваги вільної торгівлі і шкідливість протекціонізму була доведена ще економістами класичної школи, зокрема Девідом Рікардо. Вільна торгівля зумовлює появу додаткових вигод, оскільки дає змогу уникати втрат від викривлень у виробництві та споживанні, пов'язаних із митним захистом.
Протекціонізм, з іншого боку, є економічною політикою держави, спрямованою на підтримку та захист національного виробника від іноземної конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках. Більшість країн більш або менш широко застосовує протекціоністські заходи у вигляді субсидій, податків, митних тарифів і квот.
В міжвоєнний період, обидві ці політики були використані різними країнами в залежності від їхніх економічних обставин та стратегій. Важливо зазначити, що немає однозначної відповіді на питання, яка політика була більш "потрібною". Вибір між протекціонізмом та вільною торгівлею часто залежить від конкретних обставин кожної країни.
Наприклад, країни, які мали сильні промислові сектори, могли використовувати протекціонізм для захисту своїх вітчизняних промисловців від іноземної конкуренції. З іншого боку, країни з слабкими промисловими секторами могли використовувати вільну торгівлю для стимулювання економічного росту та розвитку.