Дам 100 баллов Українські землі у складі Речі Росполитої (ХVІ - І пол. ХVІІ ст)
Ответы
Ответ:1556-1561 рр. — створення Пересопницького Євангелія
Наявність спільних ворогів постійно підштовхувала Велике князівство Литовське та Королівство Польське до об'єднання. Коли Іван Грозний розпочав Лівонську війну і московські полки знову увійшли на територію Литви, шальки терезів переважили на користь подальшого об'єднання Великого князівства Литовського з польською короною.
1569 р. — Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.
У новій державі польську, литовську та руську шляхту було урівняно в правах. Вони брали участь у спільному сеймі та сенаті, а також обирали короля. Окрім цього, ввели єдину грошову одиницю і скасували кордони та мита. Втім, обидва підписанти унії залишали за собою певну автономію в питаннях суду, війська та бюджету. Руська знать не опиралася унії, а, навпаки, підтримала її — в обмін на гарантії збереження своїх прав та православної віри.
Пересопницьке Євангеліе, 1556-1561 рр.
Пересопницьке Євангеліе
Українські території увійшли до складу Речі Посполитої як Волинське, Київське та Брацлавське воєводства (адміністративно-територіальні одиниці).
На початку XVІ ст. Європу наповнили дорогоцінні метали з щойно відкритих Америк. Це спричинило попит на купівлю зерна. Польські шляхтичі та магнати, могутні власники великої кількості землі, вирішили задовольнити цей попит: почали будувати фільварки — комплексні господарства, продукція яких орієнтована на продаж. Щоб витиснути максимум з фільварків, на них змусили працювати селян. Тобто їх поступово закріпачували. Незадоволені селяни тікали на територію Дикого поля.
Волинські князі Острозькі та Вишневецькі вирішили приборкати ці території. Вони почали поступово розширювати свої володіння у степу. Будували міста-форпости на межі зі степом, поступово відбираючи землю у кочовиків. Вони намагалися привабити туди посленців і надавали їм податкові пільги та звільняли від повинностей. Така стратегія працювала, і магнати швидко багатішали і могутнішали.
Василь Костянтин Острозький (1527-1608) — князь, магнат, меценат, покровитель православної церкви. У різні часи займав впливові посади, а також був реальним претендентом на королівський престол. Водночас, він залишився пристрасним захисником і покровителем православної церкви. Саме людині його масштабу вдавалося приборкати степове пограниччя, встановити там свої знамена і навести лад.
Василь Костянтин Острозький, 1527-1608 рр.
Василь Костянтин Острозький
Козаки
Як ми пам'ятаємо з попередньої лекції, спершу козаки були різношерстною юрбою, що шукала щастя в причорноморських степах. Там, у важкодоступних землях за порогами Дніпра, ніхто не міг накинути їм своєї волі.
Волелюбні ватаги приваблювали все більше людей. Разом з їх кількістю, зростала частота й нахабність грабіжницьких рейдів у землі кримського хана. На це він не раз скаржився литовському князю.
Лишати землі Запоріжжя неконтрольованими ставало нерозумно.
1556 р. — заснування князем Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця першої відомої Січі.
Дмитро Вишневецький, 1517-1564 рр.
Дмитро Вишневецький
Дмитро Вишневецький (1517-1564) — князь, староста міст-фортець Черкас та Канева, перший український гетьман. Парадоксально, але він, волинський князь і вірний підданий Великого князівства Литовського, у народній творчості залишився під іменем Байди.
Перша дерев'яна Хортинська Січ простояла лише кілька років — її зруйнували татари. Однак вона започаткувала цілий ряд запорізьких січей.
Запорозька січ — це фортеця, степова столиця, довкола якої збиралися поселенці, що ставали козаками. Її першочергова мета — оборона від татар. Однак далі Січ стала столицею Запоріжжя — військово-політичного утворення з республікансько-демократичним устроєм. Найімовірніше, цей устрій був започаткований завдяки волелюбно-анархічному характеру запорізького краю і давнім традиціям військової демократії.
Курінь — це адміністративна одиниця Січі. Він буквально означав спільне житло, у якому жили козаки. Усі питання вирішували на радах — загальних зборах через затяжні обговорення. Голосування відбувалося або через схвальні вигуки, або через підкидання шапок. Обов'язковою була повна згода всіх козаків, тому меншість мала підкоритися волі більшості.