Ответы
Ответ:
"Заповіт нащадка у безсмертній поезії Кобзаря"
Нащадку відкрий ту душу й серце,
Що таїть в собі словесний скарб.
Поклади слова, як скарби в скарбницю,
Вони – місто, країна, і світ як цілокупність.
Та скарбниця ця – Кобзарева спадщина,
Де вічний Дух козака, бандури голос.
Успадковуй історію, пісні, мудрість,
Щоб душу твою назавжди несло на крилах.
Один за одним дотикай звуки струн,
Щоб кожен акорд говорив про життя.
Крізь козацькі співи пізнай свій корінь,
І доля твоя буде сяяти як світло.
Спадкова мудрість Кобзаря нехай буде твоїм керівником,
І серце твоє хай б'ється в такт її ритму.
Пам'ятай завжди про поета, про Кобзаря,
Його слова живуть, вони – твоя душа.
Бо поки є люди, поки живе слово,
Поет Кобзар не забудеться ніколи.
Нехай його спадок в тобі живе й квітне,
І в світі поезії ти знайдеш своє місце.
Ответ:
Заповіт нащадка у безсмертній поезії Кобзаря
Слова Шевченка линуть, як священний джерело, З нашого минулого спадає мудрості скарб. У серцях нащих, як вогні, вони горять як свічки, І доля України немов в казі мовчить старий Кобзар.
За ним ідемо, мов мрії, за великим вчителем, Спадок від козацтва відстоюєм ми відважно. Ми беремо в свої руки батьківські вогні вічні, Щоб передати нащадкам те, що славне і вічне.
Збережемо мову, історію, і землю святу, Бо це заповіт, який від Кобзаря ми несемо. І в безсмертній поезії його душа вічно співає, Ми нащадки Шевченка, і його слово з нами завжди живе.