Рядового строкової військової служби Потапова було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 407 КК України. Як було з’ясовано, Потапов о 22 год 11 червня 2008 р., маючи намір провідати тяжко хворого батька, самовільно залишив військову частину і поїхав додому, звідки повернувся о 22 год 30 хв 14 черв. 2008 р. Намір відвідати хворого батька крім показань обвинуваченого підтверджується довідкою про інвалідність і знаходження на стаціонарному лікуванні його батька. Також у справі встановлено, що Потапов неодноразово звертався до командування з проханням надати йому короткострокову відпустку, проте в цьому йому було відмовлено; самовільно знаходився поза військовою частиною протягом нетри- валого часу і самостійно повернувся до місця служби, щиросердо розкаявся у вчиненому, під час проходження служби характеризувався позитивно.
Чи правомірне притягнення Потапова до кримінальної відповідальності? Чи є підстави для застосування до нього ч. 2 ст. 11 КК України?
Ответы
Так, притягнення Потапова до кримінальної відповідальності є правомірним.
Стаття 407 КК України передбачає кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, що призвело до порушення військової дисципліни.
У даній ситуації Потапов самовільно залишив військову частину, чим порушив військову дисципліну. При цьому його дії призвели до певних негативних наслідків, а саме до порушення порядку в частині та до того, що Потапов не виконував свої службові обов'язки протягом трьох днів.
Однак, з іншого боку, у Потапова були поважні причини для самовільного залишення військової частини. Він мав намір відвідати тяжко хворого батька, який перебував на стаціонарному лікуванні. Ці обставини підтверджуються довідкою про інвалідність і знаходження на стаціонарному лікуванні батька Потапова.
Крім того, Потапов неодноразово звертався до командування з проханням надати йому короткострокову відпустку, проте в цьому йому було відмовлено. Це також свідчить про те, що Потапов не мав наміру самовільно залишати військову частину, а діяв у крайній необхідності.
Також слід зазначити, що Потапов самовільно знаходився поза військовою частиною протягом нетривалого часу і самостійно повернувся до місця служби. Це також свідчить про те, що він не мав наміру ухилятися від військової служби.
З урахуванням усіх цих обставин, можна зробити висновок, що Потапов не є суспільно небезпечним злочинцем. Його дії були виправдані поважних причин і не призвели до тяжких наслідків.
Таким чином, на мою думку, до Потапова можна застосувати ч. 2 ст. 11 КК України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у разі, якщо діяння не становить суспільної небезпеки або є малозначним.
У такому випадку Потапов буде звільнений від кримінальної відповідальності, але не від дисциплінарної відповідальності. Він може бути притягнутий до військового трибуналу за порушення військової дисципліни.