СРОЧНО!!!! даю 50 баллов
Відтінки сміхової енергії
Слово сміх наче випробовує спроможність мови за до всіляких префіксів і суфіксів окреслити найрізноманітні ші відтінки пов’язаних із ним понять. Іноді грані між відтінками невиразні: узяти когось на посміх, але веселий чи світлий по сміх. Інша річ — посмішище, посміховище, посміховисько. Тут уже суфікси додали своєї однозначно темної барви. Здрібніння знову ж таки вносить сумнів: у чому — посмішці чи усмішці — більше тепла та щирості. Утім, хоч якими б влучними епітетами не прикрашали посміш ку, на ній залишатиметься знак префікса по (латин. те, що стоїть спереду) — знак її поєднання з негативною енергетикою. Посмішка може стати чимось агре сивним, грубим, їй більше пасують неприємні епітети: крива, глузлива, холодна, іронічна, саркастична, єхидна. Не до й і суфікс здрібніння (посмішечка), й епітети: кривенька посмішка ще неприємніша, аніж крива. Інша річ — усмішка. Їдкі епітети не пасують цьому слову. З усмішки ніхто не зробить «усміховища», бо не можна взяти когось на усміх (як на посміх), бо є мамина усмішка й усмішка Джоконди. Усміхається, а не посміхається природа квітами, погожим небом, мерехтливим морем. Усмішка — хороший дарунок, мов світлина на пам’ять. Недарма в останню мить, доки клацне фотоапарат, перед спалахом чуємо: «Усміхніться!»
Префікс у словах насміх і насмішка не залишає сумнівів щодо своєї барви. Насмішка — глузливий жарт: префікс на- (така вже радикальність префіксів!) докорінно змінює «оздоровлювальну» природу сміху: тут у гру вступає жовч. Утім, не все й тут однозначно. Надто, коли зважимо на суфікси. Насмішкуватість — не така вже й погана прикмета, ще й коли применшувальну дію суфікса підкріпити отим дуже звичним, що так часто звучить, прислівником «трохи»: проворна, жвава, весела й трохи насмішкувата — зовсім не погані риси дівочої вдачі. Римляни сказали б: «З крихтою солі» (у нас — із перцем). Саме з крихтою, бо далі — уже не сіль, а жовч. Насміхатися з когось і висміювати когось — неоднакові речі: висміювання відверте, а насміхання часто приховане, тим і не безпечніше. Усмішка і насмішка, дарма що в їхній основі той самий корінь, — цілком різні: усмішка живиться радістю, насмішка — злом; ділимося з кимось усмішкою, щоб іще комусь було радісно й добре, а насмішкою — аби було зле. «Немає зла, щоб на добре не вийшло» — це прислів’я підходить для всіх випадків. А ще кажуть, що з насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять. Цицерон — чи не найкраще тому підтвердження. «Горошина! Горошина!» — насміхалися з нього однокласники (латиною сісеr — горох). «Ще позаздрите моєму прізвищу!» — пообіцяв насмішникам завзятий хлопець; хто знає, чи був би він таким заповзятливим, якби не ті насмішки. Перший з-поміж усіх лукавих насмішників — Мефістофель. На його жовчному обличчі — знак найлукавішої, найгострішої іронії. Протистоїть їй лише те, що ніколи не може бути ні смішним, ані осміяним, — усесильний творчий дух любові (За А. Содоморою).
А. Доведіть, що це — текст, назвавши його ознаки й проілюструвавши їх прикладами.
Б. Визначте тему, комунікативне завдання тексту, стиль і жанр.
В. Складіть план тексту
Ответы
Ответ: Ознаки тексту:
Зв'язність: Текст має логічну послідовність речень і аргументів, яка допомагає передати ідеї та концепцію автора.
Функціональність: Текст виконує комунікативне завдання, а саме, він передає інформацію та виражає погляди автора на тему.
Лексичне різноманіття: В тексті використовуються різноманітні лексичні одиниці для вираження різних понять та концепцій.
Граматична коректність: Текст використовує правильну граматику та синтаксис, щоб передати ідеї чітко та зрозуміло.
Приклади:
"Слово сміх наче випробовує спроможність мови за до всіляких префіксів і суфіксів окреслити найрізноманітніші відтінки пов’язані із ним понять."
"Префікс у словах насміх і насмішка не залишає сумнівів щодо своєї барви."
Б. Тема тексту: Текст розглядає різні аспекти сміху, його відтінки та вплив на комунікацію.
Комунікативне завдання: Автор намагається розглянути та розширити розуміння сміху як феномену, а також його варіацій та значення в мові та культурі.
Стиль: Текст використовує літературну мову та виразний стиль для вираження ідей та думок.
Жанр: Есе, оскільки автор аналізує поняття сміху та використовує особистий підхід до теми.
В. План тексту:
I. Вступ
A. Загальна інтродукція до теми сміху
B. Авторська позиція щодо сміху
II. Відтінки сміхової енергії
A. Різноманітність підходів до розуміння сміху
B. Вплив префіксів та суфіксів на відтінки сміху
C. Поняття насмішки та висміювання
III. Усмішка як позитивна форма сміху
A. Поняття усмішки та її позитивний характер
B. Порівняння усмішки з іншими формами сміху
IV. Насмішка та її негативний характер
A. Аналіз поняття насмішки та її глузливий характер
B. Порівняння насмішки з іншими формами сміху
V. Висновок
A. Підсумок роздумів про сміх та його відтінки
B. Завершення авторської позиції щодо сміху в мові і культурі.
Объяснение: