Ответы
Ответ:
Трипільська культура є однією з найбільших та найпомітніших докладок неолітичної культури в Європі. Її назва походить від назви села Трипіль, де були знайдені перші археологічні розкопки цієї культури.
Основні особливості трипільської культури включають:
1. Розмір та розподіл поселень: Трипільські поселення були великими за розмірами та мали складну структуру. Вони зазвичай складалися з кількох селищ, розташованих поруч або одне в одному. Ці поселення могли займати площу до 100 гектарів.
2. Архітектура: Трипільські будівлі були зроблені з глини та дерева. Вони мали прямокутну форму та зазвичай складалися з кількох кімнат. Деякі будівлі мали також другий поверх.
3. Кераміка: Трипільська культура відома своєю розкішною та різноманітною керамікою. Вироби виготовлялися з глини та прикрашалися різними геометричними та рослинними орнаментами.
4. Сільське господарство: Трипільці займалися землеробством та скотарством. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, горох та льон. Також вони розвивали ткацтво та кераміку.
5. Релігія: Трипільці вірили в багатобожжя, що відображається у їхній кераміці та обрядовості. Вони віддавали шану природі та богам, пов'язаним з річками, горами і землею.
6. Торгівля: Трипільці займалися розвиненою торгівлею з іншими культурами. Вони обмінювалися товарами, такими як кераміка, кам'яна руда, перлини та інші предмети.
Трипільська культура існувала близько 5 тисяч років, з приблизно 5500 по 2750 роки до нашої ери. Вона залишила великий слід у розвитку неолітичної культури та мала великий вплив на подальший розвиток європейських цивілізацій.
Объяснение:
пж корону, дуже потрібно
Відповідь:
Трипі́льська культу́ра, також Трипілля,[1][2] культу́ра Кукуте́нь (рум. Cultura Cucuteni), культурна спільність Трипі́лля-Кукуте́нь — археологічна культура часів неоліту і раннього енеоліту, українська назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині, а румунська від назви румунського села Кукутень, де наприкінці XIX століття були незалежно відкриті перші археологічні знахідки артефактів цієї культури. На території сучасної України Трипільська культура була відкрита українським археологом чеського походження Вікентієм Хвойкою.
Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалася між Карпатами і Дніпром на територіях сучасної Румунії, Молдови та України, загальною площею понад 350 тис. км². У часи розквіту культури їй належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість мешканців деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.
Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур кам'яно-мідної доби (енеоліту). Трипільські племена посідали простори Східної Європи від Карпат до Дніпра, від Полісся до Чорного моря. Розвивалася ця культура в V—IV тис. до н. е. (протягом 2000 років) і пройшла в своєму розвитку три етапи — ранній, середній та пізній. В Україні було виявлено (станом на 2014 рік) понад дві тисячі пам'яток Трипільської культури. Вони згруповані у 15 областях: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині — ймовірно, за густотою розселення об'єднання племен.
Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км²). Під час свого найбільшого розквіту (наприкінці середнього етапу) населення на всій території трипільської культури за різними оцінками становило від 400 тисяч до 2 мільйонів осіб.[3]
Проблема походження трипільців не до кінця з'ясована. Більшість археологів схиляється до думки, що основу ранньотрипільської культури становили південні землеробсько-скотарські племена культур балканського походження, які, однак, у процесі поширення на нові східні території вбирали в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних та енеолітичних культур.