Ответы
Объяснение:
Перли утворюються в мантії двостулкових молюсків, а також зрідка в мантії деяких черевоногих і головоногого наутилуса. Розрізняють перли морські та річкові. З морських молюсків перли здебільшого утворюють молюски родини Птеріїдів. З річкових — родини Уніонідів, зокрема річкова скойка. Перли ніколи не утворюють Моноплакофори та Лопатоногі.
Утворення перлів є реакцією імунної системи молюска. Коли мантія контактує з піщинкою, паразитом тощо (також це можуть бути невиведені яйця самого молюска, дрібні крововиливи, частини епітелію), яких молюск не може вивести назовні, сторонній об'єкт ізолюється шарами перламутру, стаючи ядром перлини. На зовнішньому шарі мантії міститься багато залозистих клітин, які формують раковину шар за шаром. Навколо стороннього об'єкта мантія вигинається в перламутровий мішок, оточуючи його та виробляючи перламутр. Поступово він закривається, переміщуючи покритий перламутром об'єкт вглиб. Якщо перламутровий мішок не закривається цілком, перлина виявляється злитою з внутрішньою поверхнею раковини, виглядаючи як випуклість.
Зрідка перлини зберігаються в осадових породах, стаючи так званими викопними перлинами. Знайдено лише кілька сотень викопних перлин по всьому світу. Датуються вони від тріасового періоду по плейстоцент.
Перли складаються з концентрично розташованих кристалів карбонату кальцію (CaCO3), що зумовлює заломлення та відбиття світла всередині них. Оскільки кристали розташовані шарами, вони набувають іризації. Що тонші шари і що їх більше — то гарнішою виглядає перлина, коли на неї падає світло. Між собою кристали скріплюються білком конхіоліном, утворюючи разом перламутр. Карбонат кальцію складає 82-92 %, конхіолін — 4-13 %, решту складає вода. Кількість шарів — близько 20-и, формування перлини може тривати до 30-и років.
Перли зазвичай мають вигляд перламутрових зерен кулястої форми. Розміри перлів — від мікроскопічних до величини голубиного яйця. Що більша перлина, то менш правильна її форма; великі перли часто мають випуклості. Колір білий, рожевий, жовтуватий, іноді — чорний, що зумовлено часткою конхіоліну. Зрідка перлини мають металічний дзеркальний блиск. Оскільки вони більшою мірою складаються з карбонату кальцію, то дуже вразливі до дії кислот, розкладаючись на ацетат кальцію та вуглекислий газ.