Ответы
Золотих не хочу лаврів. Якщо згадати, то кожен крок, кожен таємничий вигук вітру, або весняний запах квітучого полуницею лісу – це вже винагорода для мене. Я відчуваю легкий дотик природи, і серце моє відгукується їй відразу.
Золото може блискати на тій чи іншій арени, але мені здається, що найцінніше скарбницею є власна душа. Я вірю в силу щирості, у миті, коли твориш щось з чистого серця, без прагнення отримати похвалу чи визнання.
Лаври можуть гойдатися на голові, але справжній успіх – це відчуття глибокого задоволення від власної праці, від того, що робиш щось корисне для себе та інших. І час виявляється вартішим за будь-які нагороди.
Можливо, це не завжди виглядає так імпозантно, як золоті лаври на підіумі, але часто саме в простих радощах, в щирості почуттів і теплі від людської близькості ховається справжнє багатство. І я готовий обирати це "золото" кожен день, не чекаючи на великі перемоги, адже вони вже тут, поруч із нами – в дзвінкій краплі роси на траві та у посмішці друзів.