Ответы
Ответ:
Объяснение:
"Почуття вірності Батьківщині, любові у творах Т. Шевченка".
Творчість видатного письменника Тараса Григоровича Шевченка є класикою української літератури. Віршовані й прозові твори, які він написав, наскрізь просякнуті почуттями вірності ідеї, батьківщині, любові, високим моральним принципам.
Тарас Шевченко був великим патріотом України, яку він лагідно називав ненькою. Читаючи поезії збірки «Кобзар», ми відчуваємо щиру синівську любов поета до рідної Батьківщини. Саме тут, «на Вкраїні милій», він хотів бути похованим, про що написав у своєму «заповіті», яким вважається вірш «Як умру, то поховайте…».
Найзаповітнішою мрією Тараса Григоровича була свобода України, скасування кріпацтва та царського гніту Російської імперії. Саме досягненню цієї високої мети він присвятив життя, довівши свою вірність ідеї. Мрія про світле майбутнє рідної країни надавала поетові сил під час увʼязнення, коли він був позбавлений можливості писати та малювати.
Тарас Шевченко засуджував тих, хто живе лише для себе. Сенс життя, на його думку, полягає у служінні Вітчизні, у створенні передумов, щоб Україну спіткала добра доля. Наприклад, у вже згаданому вірші «Як умру, то поховайте…» поет закликає український народ повстати та позбутися кайданів Російської імперії, що загарбала собі Україну.
Великий Кобзар не вірить у справжність кохання між українкою та москалем, що стало провідною ідеєю поеми «Катерина». Головна героїня твору, дівчина Катерина, не послухалася батьків та покохала москаля, який її кинув. Після народження сина дівчина не бачила іншого виходу, крім вчинення самогубства.
Отже, Тарас Григорович Шевченко був принциповою та незмінною у своїх поглядах людиною. Він став одним із найвидатніших діячів в історії України, зробивши величезний внесок у розвиток української літератури та створенні культурної спадщини нашої країни.Творчість великого Кобзаря неосяжна та різноманітна, а сам він був основоположником нової української літератури. Слово його було ознакою національного відродження, утвердження української нації, її надією на кращі часи. Служінню рідній Україні Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Вся його творчість пройнята палкою любов'ю до Батьківщини, до рідного народу. Не одне покоління вчилося у Тараса любити рідний край, служити йому, боротися за свою свободу. Для поета власна доля, особисте щастя було у долі і щасті рідного краю. Перебуваючи у казематах Петропавловської фортеці, очікуючи на вирок, поет турбується не про своє майбутнє, він пише про свою любов до України:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
У служінні Батьківщині, народу поет вбачає сенс життя. Він гнівно засуджує тих, хто живе тільки для себе, хто за облудливими словами про любов до простого люду ховає своє хижацьке єство.
Шевченко закликає порвати кайдани, повалити самодержавство, визволити народ із неволі. У своїх творах він зображує трагічне становище покріпаченого селянства. ("Сон", "Якби ви знали, паничі", "І виріс я на чужині", "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм..." та ін.).