Ответы
Одним з моїх улюблених уривків з казки “Летючий корабель” є момент, коли головний герой, якого всі вважали дурнем, зустрічає на своєму шляху старого діда. Цей дід, який ходить по світу, виручаючи людей з біди, надає йому пораду, яка змінює його життя1.
Цей уривок з казки звучить так: "Іде та й іде, коли зустрічає на дорозі діда: такий сивий дідуган, борода зовсім біла, аж до пояса! — Здорові, діду! — Здоров, сину! — Куди йдете, діду? А той каже: — Ходжу по світу, з біди людей виручаю. А ти куди? — До царя на обід. — Хіба ти, — питає дід, — умієш зробити такий корабель, щоб сам літав? — Ні, — каже, — не вмію. — То й чого ж ти йдеш? — А хто його знає, — каже, — чого, загубити не загублю, а може, там де моє щастя закотилося. — Сідай же, — каже дід, — та спочинеш трохи, пополуднуємо. Виймай, що там у тебе в торбі, — Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий хліб, що ви й не вкусите. — Нічого, виймай! От він виймає, аж з того чорного хліба та такі стали паляниці білі, що він із роду й не їв таких! Сказано: як сонце! — От бач! — каже дід. От вони посідали, давай полуднувати. Пополуднували гарненько, подякував дід парубкові за хліб та й каже: — Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс та підійди до дерева та й удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, аж поки тебе хто не розбудить; тоді, — каже, — тобі корабель збудується, а ти сідай на нього й лети, куди тобі треба, та по дорозі бери, кого б там не стрів."
Цей уривок демонструє, як доброта і віра в себе можуть змінити долю людини, навіть якщо всі навколо вважають його дурнем. Це надихає нас не здаватися, незалежно від обставин, і завжди шукати своє щастя.