Question

Твір роздум Тополя Т.Шевченка .



Дам 200 балів

Answer 1

Розпочавши своє ніжне шепотіння, тополь ледь відчував перші промені ранкового сонця, які ніжно гойдали його листя. За всім селом розносилася пісня пташиного хору, відгуки якого змушували його вислуховувати мелодію природи.

Він розгорнув перед собою свої легкі, наче шовкові, листки, дозволяючи вітру обіймати його високу корону. Тополь почував, як у його гілках коливається весняна душа, тоненька і невагома, як струна в старому, мелодійному бандурі.

Обличчям до сонця, тополь спогадував слова великого сина України, Тараса Шевченка. Він роздумував про сенс життя, про те, як люди, подібно йому, витримують всі випробування природи та часу. Злетіти до висоти і залишатися стійким при обуренні вітрів — ось завдання тополя, ось завдання людини.

Тополь неслишно вислуховував шепіт природи, віддавав шану кожному листочку, як Тарас у своїх творах віддавав словам і кожному серцю. Серед запашних обіймів весняного повітря, тополь розмірковував про величезний скарб, який зберігається у кожному митті життя.

Він стояв тут, як вічний свідок минулого і сучасного, і його роздуми навіювали думки тих, хто вглиблюється у слова та творчість великого Кобзаря. Він був тополем, що несе у своїх гілках дух великого духу, душу, що летить високо, подібно вільному птаху, а слова Шевченка — крила, які надихають на польоти.