1. Тире між підметом і присудком НЕ треба ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
щастя без розуму дірява торбина (Народна творчість).
Субота не робота а в неділю нема дiла (Haродна творчість).
Шанувати батька й матiр обов'язок кожної людини (Народна творчість).
Кожна пригода до мудростi дорога (Народна творчість).
2. Тире між підметом і присудком НЕ треба ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
Кров людська не водиця (М. Стельмах).
Зрозуміти культуру далеких предкiв значить зрозуміти себе (П. Мовчан).
Київ одне з найчарівніших міст світу (П. Загребельний).
Не гнів а нiжнiсть наша вiчна сила (О. Теліга).
3)Тире між підметом і присудком треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)
Промені як вії сонячних очей ПТичина)
Творчість завжди мрійна й тривожна (В. Симоненко).
Я син свого часу весь належу сучасникам своїм (О. Довженко)
Століття зморшка на чолі Землі (Драч)
4. Тире між підметом присудком треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)
Напіллі расному цвіт немов сніжинки (ВСосюра)
У містах земля одягнена в камінь залізо (МКоцюбинський)
Чужа душа то кажуть темний ліс (ЛКостенко)
Ми лише квіти далекого казкового краю О. Бердник)
5)Тире між підметом і присудком НЕ треба ставити в реченні (розділові знаки пропущено)
Найвище уміння почати спочатку життя розуміння дорогу себя Костенко).
Червоне то любов в корне то журба (Д. Павличко)
Краса душі краса любові найвища на землі краса (ВСосюра)
Промене не висонячних очей П. Тичина)
Ответы
Ответ:
1. Щастя без розуму дірява торбина (Народна творчість).
Субота не робота, а в неділю нема діла (Народна творчість).
Шанувати батька й матір — обов'язок кожної людини (Народна творчість).
Кожна пригода до мудрості дорога (Народна творчість).
2. Кров людська не водиця (М. Стельмах).
Зрозуміти культуру далеких предків значить зрозуміти себе (П. Мовчан).
Київ одне з найчарівніших міст світу (П. Загребельний).
Не гнів, а ніжність — наша вічна сила (О. Теліга).
3. Промені, як вії сонячних очей (П. Тичина).
Творчість завжди мрійна й тривожна (В. Симоненко).
Я син свого часу, весь належу сучасникам своїм (О. Довженко).
Століття — зморшка на чолі Землі (Драч).
4. Напіллі расному цвіт, немов сніжинки (В. Сосюра).
У містах земля одягнена в камінь, залізо (М. Коцюбинський).
Чужа душа, то кажуть, темний ліс (Л. Костенко).
Ми лише квіти далекого казкового краю (О. Бердник).
5. Найвище уміння почати спочатку життя, розуміння дорогу себе (Л. Костенко).
Червоне — то любов, в корені — то журба (Д. Павличко).
Краса душі, краса любові, найвища на землі краса (В. Сосюра).
Промене, не вісонячних очей (П. Тичина).