Ответы
Ответ:
Григорій Сковорода, видатний український філософ і письменник XVIII століття, прославився своїми байками, які представляли собою короткі оповідання, що містили моральні чи філософські висновки. Твори Григорія Сковороди мали глибокий зміст та навчальну складову. Тематика його байок була різноманітною, але основними темами були проблеми моралі, етики, поведінки людини, природа та людські відносини.
Основна специфіка байок Григорія Сковороди полягає в тому, що кожна із них має глибокий сенс, що лягає в основу пізнання людської природи та універсальних життєвих цінностей. Автор використовував прості сюжети, але через них відтворював складні моральні ситуації, які заставляли читача задуматися над глибинним змістом.
Байки Григорія Сковороди мали своєрідність у формі викладу — часто це були короткі, зрозумілі для всіх притчі, які розкривали важливі аспекти людського життя. Вони були наповнені символікою та алегоріями, що спонукало до роздумів та пошуку глибинного сенсу.
Таким чином, байки Григорія Сковороди відображали різноманітні аспекти життя та були засобом для передачі філософських, моральних і психологічних істин, за допомогою простих та доступних історій, які залишали невимовний слід у серцях своїх читачів.
Объяснение:
Відповідь:
Сковорода дуже високо цінував мистецтво, вбачав у ньому, як і в природі, шлях до очищення, просвітлення людської душ і. Тому висловлював свої християнські ідеї не лише у філософських трактатах, а й у суто художній формі - у байках і ліричних віршах. Байка (від баяти - розповідати, повідувати) - це невеликий повчальний віршований (зрідка прозовий) твір, у якому в алегоричних образах тварин, птахів, рослин, навіть неживих предметів чи явищ змальовують людей. Отже, основні жанрові ознаки байок: а) уособлення персонажів, тобто їм надається спосіб мислення, характер, поведінка людини; б) інакомовлення, алегоричні образи є носіями традиційно однієї-двох рис характеру (лисиця - хитрість; заєць чи ягня - страх, беззахисність тощо); в) байки складаються з двох частин; оповідної (сюжету чи фабули) і повчальної (моралі), тобто розшифрування алегорії (друга частина не обов’язкова, якщо її немає, тоді повчання виявляється в самому описі подій); г) тематика байок, на відміну від притч, переважно суспільно-побутова; ґ) традиційні (запозичувані, або мандрівні) сюжети. Байки - один з найдавніших літературних жанрів. Поділяються вони на дві групи - фольклорні й літературні (авторські). Фундатором літературної байки називають давньогрецького мудреця Езопа. Саме його творчість стала невичерпним джерелом тем, сюжетів, образів для його послідовників - римського поета Федра, французького Жана де Лафонтена, російського Івана Крилова та багатьох інших. Байки широко представлені в староукраїнській літературі. Однак вони не утворювали окремого жанру, а виконували допоміжну роль: вважалися одним із засобів красномовства і нерідко вводилися в полемічні твори та проповіді для ілюстрування теоретичних положень. Саме Сковорода ввів байку в українську літературу як окремий жанр, тобто став першим українським байкарем.
Пояснення: