Історія психології є свідченням спроб звести психічні явища до якихось інших – фізіологічних, хімічних, технічних, суспільних. їх зводили до закономірностей утворення і функціонування тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку, захоплювались побудовою математичних моделей тих чи інших пізнавальних процесів; пам’ять пояснювали збереженням інформації на рівні нуклеїнових кислот, особистість – засвоєнням соціальних ролей.
Про що свідчить це явище? Чи знайшло воно поширення в сучасній психології?
Ответы
Спроба звести психічні явища до інших явищ є свідченням того, що психологія прагне до об'єктивності та науковості. Психологи хочуть зрозуміти, як працює людський мозок, і знайти закономірності, які описують психічні процеси.
У минулому психологія часто орієнтувалася на фізіологію. Психологи вважали, що психічні процеси є наслідком діяльності головного мозку. Вони намагалися знайти відповідність між психічними явищами та фізіологічними процесами. Наприклад, вони пов'язували пам'ять з утворенням тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку.
У сучасній психології також поширені спроби звести психічні явища до інших явищ. Наприклад, деякі психологи вважають, що психічні процеси можна пояснити з точки зору хімії. Вони пов'язують емоції з рівнем нейромедіаторів у мозку. Інші психологи вважають, що психічні процеси можна пояснити з точки зору математики. Вони будують математичні моделі, які описують пізнавальні процеси.
Однак, у сучасній психології також існують підходи, які не зводять психічні явища до інших явищ. Наприклад, герменевтичний підхід розглядає психічні явища як унікальні феномени, які не можна звести до якихось інших явищ.
Таким чином, спроби звести психічні явища до інших явищ є поширеним явищем у психології. Вони свідчать про прагнення психології до об'єктивності та науковості.