Не поет, у кого думки не літають вільно в світі"(за твором Лесі Українки "Давня казка") в художньому стилі
Ответы
Ответ:
Туманні обрії відлітають у небо, наче барвисті птахи свободи, але не для кожного. Серед них бродить поет, у якого думки заковані у ланцюги, що обмежують їхню вільну польоту. Його мрії, наче пташині крила, обмежені у відлітах, а мудрість його слова, мов спрагаючий кришталевий струмінь, втрачає свій вітерець.
У світі, де кожна думка має крила, цей поет, наче заблукавший соловейко, марне шукає шлях до вільного польоту. Його слова сплутуються у павутинні, мов тонкі нитки, що не дають їм відлетіти у невідоме. І все ж, серед хаосу обмежень, він шукає спосіб визволити свою уяву, неначе виковуючи крила, які відчайдушно хочуть віддати йому волю небес.
Та навіть серед цього обмеження, його думки спробують пробитися через сірість, немов квіти, що розцвітають серед пустель. Вони витають у вільний політ, хоча й обмежені, бо серце поета не здатне байдуже стояти перед безмежною красою світу. І хоча слова його можуть бути обмеженими, але не його мрії, які знаходять свій вільний політ у безмежності уяви.
Объяснение: