Пжжжжжжжж даю 100 балов Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст. Час повстання Характеристика виступу Наслідки повстання
Ответы
Відповідь:Зародження козацького повстанського руху
Інтеграція майже всієї України до складу Польського королівства привело до поступового зростання феодальних повинностей. На селі зросли розміри панщини, уведено нові натуральні та грошові повинності, які й без того були непосильними. Від шляхетських утисків потерпали і міщани, передусім купці й ремісники. Українців-русинів поступово почали обмежувати у доступі до міського самоврядування: магдебурзьке право поширювалося тільки на католиків. Послаблення королівської влади призвело до свавілля феодальної знаті. Магнати (або, як їх іще називали, королів'ята) поводилися як незалежні володарі: вони нападали на беззахисні села й містечка, відбираючи один в одного землі, маєтки, майно. Ще більше загострилася ситуація в Україні після Берестейської унії 1596 року, коли влада підтримувала перехід до унії.
Утворення Запорізької Січі та формування українського козацтва активно сприяло піднесенню боротьби проти національно-релігійного гніту та кріпосницьких порядків. Утікачі, які ставали козаками, не тільки поповнювали запорізьке воїнство чисельно, а й приносили та активізували на Січі антипольські настрої. Між козацтвом та іншими верствами населення України — селянами, містянами, православним духовенством — установилися міцні зв'язки.
Боротьба козацтва в перших його виступах виявляла яскравий національно-визвольний характер і відразу ж дістала відгук і гарячу підтримку широких народних мас.
Козацьке повстання 1591—1593 pp. під проводом Криштофа Косинського
Докладніше: Повстання Косинського
Перше велике селянсько-козацьке повстання, яке охопило Поділля, Волинь і Київщину, почалося 1591 року. На боротьбу проти магнатів і шляхти разом із козаками й селянами піднялося населення деяких міст. Очолив козацько-селянське повстання Криштоф Косинський, гетьман українського реєстрового козацтва. Про самого керівника повстання історикам відомо не дуже багато. За мужність і військовий талант у боротьбі з ворогами він дістав серед січового товариства ім'я «заслуженого козака».
Спровокувало повстання свавілля білоцерківського старости Януша Острозького, який не допустив Косинського до землі й маєтку, дарованих йому польським королем за службу. Це дуже обурило Косинського. Зібравши загін козаків, він вирушив проти панів. До козаків приєдналися повсталі селяни-втікачі й містяни. Повстанці штурмом оволоділи замком Острозького й містом Білою Церквою, захопили гармати, легку зброю, військові припаси, гроші, спалили боргові документи.
Козаки та їхні союзники захопили Трипілля, Богуслав, Переяслав, київський замок. Повстання перекинулося на Брацлавщину. Тож повстання набуло нового характеру: від помсти за особисту образу Криштофа Косинського до загального національно-визвольного повстання. Усі міста й повіти, які займав Косинський, присягали на вірність гетьманові й Війську Запорізькому. Селян-утікачів, які виступили на боці Косинського, гетьман оголошував вільними козаками.
Наляканий розмахом повстання, польський король оголосив шляхетське рушення, у якому взяли участь магнати й феодали Київського, Волинського та Брацлавського воєводств. Край був переведений у воєнний стан. Шляхетське військо очолили Януш Острозький та черкаський староста Олександр Вишневецький. 23 січня 1593 року польські війська й повстанці на чолі з Косинським зустрілися під містечком П'яткою на Волині (тепер Чуднівського р-ну Житомирської області). Шляхетська армія була добре озброєна, основну її силу становила важка кіннота — закуті в лати гусари, угорська піхота та артилерія. Більша частина повстанців — селяни й міщани — були озброєні кілками, ціпами, вилами, рідко хто мав вогнепальну зброю.
Протягом тижня тривала кривава битва. Великих утрат зазнали обидві сторони, тому розпочали переговори, унаслідок яких була підписана угода. За нею козаки брали на себе зобов'язання:
повного «послушанства королю»
скинути з гетьманства Криштофа Косинського
виписати з реєстру всіх, хто був занесений до нього під час повстання. Крім того, вони не мали права:
самостійно підтримувати дипломатичні відносини з сусідніми державами
жити на магнатських і шляхетських територіях
здійснювати бойові походи
Прагнучи заручитися підтримкою московського царя, Криштоф Косинський звернувся до нього по допомогу. Цар, зв'язаний московсько-шведською війною, не міг активно втручатися в справи козаків, але надіслав на Січ гроші й припаси та видав царський указ, згідно з яким донські козаки мали надати допомогу запорожцям.
У травні 1593 року козаки на чолі з Косинським виступили із Запоріжжя й узяли в облогу черкаський замок Олександра Вишневецького. Становище обложених було дуже скрутним, козаки обстрілювали місто як із суходолу, так і з річки (частина повстанців розташувалася в човнах на Дніпрі). Поява запорожців біля Черкас підняла селян на нове повстання проти панського гнайко. Коли каральні польські за