Ответы
Відповідь:
Тарас Шевченко - один з найвизначніших поетів в українській літературі, чия творчість пройнята задумами про долю. В його поезіях відчувається глибока роздумливість, невпинне питання про своє місце у світі, про те, яку долю призначено людині.
Яка ж має бути доля людини? Це запитання, яке ставить собі Тарас Шевченко. Роздумуючи про власну долю, поет звертається до природи, до могутніх сил, що керують світом. В одному зі своїх віршів він пише:
"Тяжке провалля долею дублєничаться,
Коршми кошлаті віками розбиваються.
А доля чи буде серцям моїм містична,
Чи буде шуміти, наче призбанчена лютина?"
У цих рядках Шевченко акцентує увагу на тому, що доля може бути різноманітною для кожної людини. Вона може бути як тяжка і незнесенна, так і легка та безтурботна. Але незалежно від того, яка доля призначена, важливо лише як саме ми її приймаємо. Тому поет робить наголос на тому, що доля може бути "містичною" або "призбанченою лютиною", що залежить від самої людини.
У своїх творах Шевченко також часто звертається до історії та національного минулого. Він вбачає в долі свого народу тяжкі випробування, притім, засуджує тільки самого себе, а не Бога або власну долю. Поет розуміє, що доля народу - це не щось зовнішнє, але і внутрішнє, твориться самою людиною. Він прагне до національної незалежності, до свободи свого народу, але одночасно розуміє, що це залежить від кожного окремого.
Таким чином, роздумуючи про власну долю, про долю свого народу, Тарас Шевченко надає особливого значення внутрішньому світу людини, її вольовим якостям, здатності приймати виклики, відрізнятися від попередників, вибирати власний шлях. Він вчить нас, що доля - це не щось задане нам ззовні, але шлях, який ми обираємо сами.
якщо можна дай кращу відповідь)