Ответы
Ответ:
На початку середньовіччя церква була центром не лише духовного, але й культурного життя. Вона мала великий вплив на суспільство, зберігала знання та була основою освіти. З часом влада церкви посилилася, що призвело до великого впливу й контролю у сфері політики та соціальних питань.
У кінці середньовіччя церква втратила деяку владу через Реформацію та розвиток науки та освіти. Релігійні конфлікти спричинили зміни у структурі та владі церкви, а також привели до формування різних релігійних течій та розколів.
Ответ:
Християнство виникло в І ст. н.е. у східних провінціях Римської імперії. З'явилися перші християнські громади, які проповідували про пришестя Бога — Спасителя і встановлення на Землі царства Божого на чолі з Ісусом Христом.
У 313 р. імператор Константин дозволив християнам відкрито сповідувати свою релігію й узаконив християнство, яке було проголошено державною релігією у 381 р. Всього лише за три століття християнство перетворилося з віри небагатьох людей на офіційну релігію Римської імперії.
Перемога християнства означала заміну античного світогляду новим, характерним християнській середньовічній Європі. Християнство з'єднало античність і середньовіччя. В епоху середньовіччя воно стало світовою релігією, тоді сформувалася і зміцніла його організація — церква.
На початку середньовіччя в Європі не було міцної центральної влади. Тому збільшився вплив римських єпископів.
Наприкінці IV — на початку V ст. римський єпископ почав іменуватись «папа» (з грецької — батько), тобто глава церкви. Християнська церква стала називатися католицькою (вселенською, всесвітньою). Очолював її Римський папа — намісник апостола Петра па землі.
Папи спочатку мали верховенство над світською владою - королями та імператорами.
Загострювалися відносини між східною і західною церквами. Суперництво між константинопольським патріархом і римським єпископом почалося ще в IV ст. після розпаду Римської імперії на дві частини.
Духовенство вдосконалювало християнське вчення. Видатну роль в оформленні християнства та церкви у IV-V ст.. єпископ Аврелій Августин. Його праця «Сповідь» стала духовним дороговказом для християн. Він проголосив церкву єдиним посередником між людьми та Богом, вважав, що люди повинні жити за її настановами, тобто під керівництвом церкви. У розумінні Аврелія Августина, церква – це організація, побудована на рангу ванні духовенства та суворій дисципліні. Його міркуваннями папи підкріплювали своє прагнення верховодити в суспільстві.