Українська школа фольклоризму в науковому та музично-творчому вимірах. М. Леонтович, К. Стеценко, О. Кошиць, Л. Ревуцький і його симфонія № 2; В. Барвінський, С. Людкевич, М. Колесса
Зробити конспект
Ответы
Українська школа фольклоризму в науковому та музично-творчому вимірах
- Українська школа фольклоризму - це напрямок у вітчизняній музичній культурі, який виник у другій половині XIX століття та розвивався протягом XX століття. Основоположниками школи були композитори Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Олександр Кошиць, Лев Ревуцький, а також фольклористи і музикознавці Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Філарет Колесса.
Науковий вимір
Українська школа фольклоризму мала важливе значення для розвитку української музичної науки. Композитори та фольклористи школи досліджували українську народну музику, її мелодику, ритміку, гармонію, жанри та форми. Вони збирали та публікували народні пісні, інструментальні твори, обрядові та танцювальні мелодії.
Наукові дослідження українських фольклористів та музикознавців школи сприяли становленню української музичної науки, її теоретичного та методичного фундаменту. Вони заклали основи для подальшого розвитку української музичної творчості.
Музично-творчий вимір
Композитори української школи фольклоризму широко використовували народні пісні, танцювальні мелодії та інші елементи народної музики у своїй творчості. Вони писали хорові твори, опери, балети, симфонії, камерну музику, в яких відобразили багатство та красу української народної музики.
Творчість українських композиторів школи фольклоризму стала значним внеском у розвиток української музичної культури. Вона сприяла зміцненню національної самосвідомості українського народу, його культурної ідентичності.
Представники школи
Серед найвідоміших представників української школи фольклоризму можна назвати таких композиторів:
- Микола Леонтович (1877-1921) - один із основоположників української школи фольклоризму. Його творчість відзначається яскравим національним колоритом, мелодійністю, простотою та доступністю. Серед найвідоміших творів Леонтовича - "Щедрівка", "Дударик", "Заповіт", "Козача зрада", "Весняні пісні".
- Кирило Стеценко (1872-1942) - композитор, хоровий диригент, педагог. Його творчість відзначається глибиною та ліричністю. Серед найвідоміших творів Стеценка - "Пісня про рушник", "Ой ти, дівчино", "Ой, чого ти ходиш, Грицю", "Два кольори".
- Олександр Кошиць (1875-1944) - композитор, диригент, педагог. Його творчість відзначається багатством і різноманітністю жанрів. Серед найвідоміших творів Кошиця - "Щедрівка", "Дід Мороз", "Пісня про весну", "Пісні про кохання".
- Лев Ревуцький (1889-1977) - композитор, диригент, педагог. Його творчість відзначається широким використанням народних мотивів у симфонічній музиці. Серед найвідоміших творів Ревуцького - симфонія № 2 "Українська", "Українська сюїта", "Карпатська рапсодія".
- В. Барвінський (1885-1963) - композитор, піаніст, педагог. Його творчість відзначається витонченістю, глибиною та ліричністю. Серед найвідоміших творів Барвінського - "Симфонія № 2", "Концерт для фортепіано з оркестром", "Романс".
- С. Людкевич (1883-1979) - композитор, диригент, педагог. Його творчість відзначається багатством і різноманітністю жанрів. Серед найвідоміших творів Людкевича - "Симфонія № 2", "Опера "Золотий обруч", "Концерт для скрипки з оркестром".
- М. Колесса (1893-1982) - композитор, диригент, педагог. Його творчість відзначається яскравим національним