Ответы
Відповід
Герой поеми — не просто чаклун, що піклується про власні задоволення, це універсальна особистість, символ людства, що шукає істину і спрямованого вперед. Гете поставив героя віч-на-віч не тільки з конкретними соціально-історичними обставинами, але і з усією історією, з Всесвітом і світобудовою.
У зухвалості цієї ідеї проступає пробуджена переломною епохою віра у безмежність можливостей людини, проявляється історичний оптимізм, властивий світовідчуттю просвітителів XVIII ст.
«Фауст» Гете — визначне явище світової культури і водночас глибоко національний твір. Національна своєрідність дається взнаки вже в самій загальності, філософічності поетичного задуму Гете. Воно проявляється в окресленні героя, що мучиться розривом між мрією та дійсністю. Ґете писав «Фауста» все своє життя, вклавши в поему все, чим жив сам, всі свої враження, роздуми, пізнання.
У Страсбурзі на початку 70-х років. 18 ст. Гете створив перший варіант великого твору – «Пра-Фауста», який був пройнятий ідеями «Бурі та натиску».
Щодо цього твору Н.С. Лейтес пише наступне: «Його герой-молодий чоловік, відкидає схоластичне знання і рветься назустріч життя з його радощами і прикростями; до цього спонукає сама природа, «Дух Землі». Центр «Пра-Фауста»—трагедія природного почуття, подібна до тієї, про яку Гете розповів у «Страданнях юного Вертера». Мотиви «Пра-Фауста» збереглися у першій частині «Фауста», задум якого, однак, у процесі створення суттєво збагатився. Герой поеми увібрав у собі риси і гордого богоборця Прометея, і волелюбного лицаря Геца, і «титану почуття» Вертера. Ведучим мотивом «Фауста» стали невтомні пошуки героя (вже не юнаки, як у «Пра-Фаусті», а старця), постійна незадоволеність досягнутим, непереборне занепокоєння»
Гете говорив про свого героя: «Характер Фауста на тому щаблі, на який підняло його з народної казки сучасний світогляд,—це характер людини, яка нетерпляче «б'ється в рамках земного буття і вважає вище знання, земні блага та насолоди недостатніми для задоволення своїх прагнень»