Ответы
Ответ:
Людина – це, безперечно, органічна істота, яка живе в світі й наділена необхідною психікою для збереження й розвитку життя. Для свого існування людина потребує розкриття цього багатства своєї сутності, усього свого внутрішнього психологічного життя в структурі шарів і смуг: сприймань, пам’яті, уявлення, мислення, прагнень та бажань.
В інтроспективному розділі феноменів людської психіки ми нерідко вбачаємо такі явища, як: переживання релігійних, етичних, естетичних, соціальних чи політичних вартостей, що обов’язкові для всіх людей у своїх загально-важливих вимогах щодо піднесення людської натури домаганнями вищого шару – духовності. При цьому жодна культура не є і не може бути цілковитим витвором лише однієї національної спільноти. Адже існують спільні "культурні кола" і до того ж, кожна нація обирає певні компоненти культури з даного кола і якоюсь мірою її перетворює.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства перед прогресивними політичними силами країни постає завдання консолідації нації з метою реалізації політичних, економічних і соціальних реформ. Цей процес неможливий без відродження і формування духовності нації, національної свідомості і самосвідомості. Йдеться про завдання стимулювання національного відродження, оновлення в усіх його аспектах, консолідації української нації, становлення народу України як соціуму, включення держави в загально-цивілізаційний процес. Розв’язання цих питань дасть змогу подолати відчуження людей, як представників різних етносів, уникнути міжетнічних сутичок і конфліктів, оскільки національної злагоди можна досягти лише міцними й конкретними гарантіями національної рівноваги.
В історичному процесі самоствердження нації, через зв’язок часів, зберігається певний варіант поведінки, що реалізується на спільній мовній культурній та морально-етичній основі. Етнічна структурованість людства породжує відповідно структурованість культури, і навпаки, культурна цілісність етносів підтримує їх збереження як культурних одиниць антропосфери. Це дозволяє народові зберегти самобутність у всіх історичних перипетіях, пронести через "малі Апокаліпсиси" історії самосвідомість як єдину обов’язкову ознаку етносу. На рівні філософської рефлексії це можна визначити як "душу народу".
Спроби пізнати національні відмінності мають дуже давню історію. Відомо, що народи з давніх часів спілкувались між собою, намагались зрозуміти один одного, помічали якісь характерні риси своїх сусідів, давали їм певну характеристику. На основі порівняння своєї групи з іншими етнічними спільнотами формується етнічна ідентичність. Це усвідомлення себе представником певного етносу, відчуття людиною своєї тотожності з однією етнічною спільнотою та відокремлення від інших.