Ответы
Відповідь:
В одному лісі жив сміливий і дуже хитрий Лис Микита. Йому завжди щастило, і з полювання він «ніколи не вертав з порожніми руками». Від того Лис зазнався і похвалився звірам, що може вкрасти курку навіть з міського базару.
Та цього разу удача відвернулась від Микити. Біля базару його учуяли пси і погнались за ним. Тікаючи, Лис побачив відчинені ворота у якийсь двір. Вскочив туди і пірнув у діжку з фарбою, що там стояла. Від неї йшов сильний запах фарби, і пси загубили його слід.
Коли смеркло, Микита, змучений від сидіння в діжці, побіг до лісу, заховався у нору і заснув.
Уранці прокинувся і не впізнав себе. «Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими ґудзами, не то їжаковими колючками, а хвіст у нього – не хвіст, а щось таке величезне і важке, мов довбня…» Спробував він відшкрябати або змити в калюжі ту фарбу, але не зміг.
Аж тут біжить Вовчик-братчик, уздрів дивного, синього звіра, і ну тікати. Вовчиця, Ведмідь, Кабан, Олень – всі, хто його зустрічав, питають, від кого він тікає, а той нічого сказати від жаху не може. Звірі пішли усі разом у той бік, куди він показував, подивитися, що там таке страшне. Глянули – і собі врозтіч.
А Микита побачив, яке враження справив його вигляд на мешканців лісу, і зміркував, що цим можна скористатися. Він пішов на майдан, де зазвичай збиралися звірі на свої збори, і сказав, що його зліпив з синьої глини Святий Миколай, назвав Гостромислом і призначив царем звірів, щоб навести серед них лад.
Звірі дуже зраділи. Лис Микита був добрим царем, жив на всьому готовому. І справедливість у нього була звична для звірів: хто дужчий, той і переможець, а хто слабший, той ніколи не вигравав справи.
Тож жили звірі з новим царем, як і без нього: «хто що зловив, те й їв; кого спіймали, той гинув, а хто втік, той радів». Але всі були задоволені, що мають не схожого на інших звірів царя. А Лис Микита дуже беріг своє синє хутро, боявся, щоб із нього не злізла фарба і його не впізнали.
Минув рік. Звірі вирішили відзначити роковини володарювання царя і організували святковий концерт. Ведмеді ревли басом, вовки завивали соло, а молоді лисички задзявкотіли тоненькими тенорами так мелодійно, що цар теж не зміг змовчати. Він підняв морду і задзявкотів по-лисячому.
Усі відразу і впізнали Лиса. Ображені за підлий обман, звірі кинулися на Микиту й розірвали його.