Ответы
Ответ:
Життя середньовічного лицаря було сповнене небезпек та пригод. З юних років хлопчиків з дворянських родин віддавали на службу до замку якогось сеньйора, де вони проходили навчання та готувались до лицарського життя.
Лицар мав бути відважним воїном та захисником свого пана і слави свого роду. Він проводив дні за військовими вправами, навчався володіти зброєю, їздити верхи, полювати. Лицар повинен був дотримуватися кодексу честі - слідувати законам лицарства, які передбачали вірність своєму сеньйору, шляхетну поведінку, виконання слова.
Здобувши звання лицаря, він міг брати участь у турнірах чи хрестових походах, а також служити своєму пану чи королю у військових кампаніях. Життя лицаря було повне небезпек та пригод, боєзічних битв на полях кривавих воєн, але і подвигів та слави. Лицар мав шанс здолати будь-якого ворога та здійснити героїчний вчинок. Зрештою, небезпеку компенсувала можливість здобути багатство, славу, землі та титули від свого правителя.
Отже, лицарство було доволі суперечливим заняттям: попри жорсткість, воно давало шанс на подвиг та прославлення воїна в баладах. Для багатьох людей епохи Середньовіччя це залишалося ідеальним шляхом життя.