Ответы
Ответ:
Дійові особи:
Петро - школяр
Марія - вчителька
Сцена:
Петро і Марія сидять у класі після уроків, оскільки Петрик вирішив підтягнути свої знання з математики.
Марія, знімаючи свої чорні окуляри, починає говорити до свого учня, щоб розірвати коло мовчання.
Марія: Петре, ти знаєш, як я люблю спостерігати за тим, як ти вчишся. Ти завжди такий старанний і наполегливий.
Петро, трішки здивувавшись, відповідає впевнено та виразно.
Петро: Дякую, Маріє. Я стараюся.
Марія дивиться в його зошит.
Марія: А ти знаєш, чому ти так добре вчишся?
Петро задумався. Він все ще не розуміє, чому вчителька ставить такі дивні запитання. Раніше вона так себе не проводила. Принаймні подалі від інших.
Петро: Не знаю. Може, тому що мені подобається вчитися?
Марія не поспішаючи, іноді з павзами, погоджується із ствердженням Петра.
Марія: Так, це теж важливо. Але головне, що ти не просто слухаєш мене на уроках, а й намагаєшся сам щось робити. Ти постійно пишеш в зошиті, робиш вправи, вирішуєш задачі.
Марія переводить свій погляд із зошита на хлопчика.
Петро, трішки почервонівши, ловить на собі погляд вчительки з математики.
Петро: Так, я знаю, що практика - це найважливіший ключ до успіху в навчанні.
Марія: Правильно. Тільки щось роблячи, можна чогось навчитися. Ти можеш слухати мене на уроках, читати книги, дивитися навчальні відео, але якщо ти не будеш сам щось робити, то не зможеш зрозуміти матеріал і закріпити його в пам'яті.
Петрові це не дуже подобається, він хоче скоріше повернути додому, до свого ліжка.
Петро: Я зрозумів. Тепер я буду ще більше практикуватися.
Вчителька наближається до парти Петрика.
Вона починає його гладити по голові.
Марія: Я в цьому не сумніваюся. Ти молодець, Петре. Ти точно досягнеш успіху в навчанні.
Петро: Спасибі, Маріє. Я постараюся.
Марія: Я в тебе вірю.