Зробіть ідейно- художній аналіз вірша
Спинивсь Шевченко на горі,
На Дніпр-Славутич позирає...
Той позір тихий, пломінкий
Вкраїні долю провіщає.
Приходять люди й імена,
Схиляють голови пресвітлі:
Пророчий дар його творінь
Величним сяйвом лине світом.
Нас не чекає забуття —
Із ним буяють вільні весни,
Бо він — стодум, бо він — всезір.
Бо він — Вкраїни словомесник.
Ответы
Ответ:
Ідейно-художній аналіз вірша "Спинивсь Шевченко на горі":Вірш присвячений Тарасові Шевченку, великому українському поетові, художнику та герою. Автор виражає своє обожнення перед величчю поета, який стоїть на горі, обличчям до Дніпра та Славутича. Це образно символізує Шевченкову зв'язок із природою та відданість Україні.Вживані автором слова "спинивсь", "позирає", "позір тихий, пломінкий" викликають образ стояння поета на високій точці, яке є символом його духовного піднесення та величі. "Тихий, пломінкий позір" розкриває внутрішній світ Шевченка, його спокій та вогник творчості.У вірші відзначається пророчий характер Шевченкових творінь, які визначають долю України. Люди схиляють голови перед іменем Шевченка, відзначаючи його пророчий дар. Його твори, як вказано в вірші, випромінюють величність світлом та інтелектуальною силою.Вірш також висловлює впевненість, що ім'я Шевченка не забудеться. Автор стверджує, що з ним буяють "вільні весни", що може вказувати на постійність його впливу на українську культуру та духовний світ."Словомесник" — це важливий образ, який підкреслює Шевченкову роль як творця слова, яке відзначає його значущість у формуванні української ідентичності та національного духу.