Ответы
Відповідь:
Зараз
Пояснення:
Йдучи якось по золотій галявині, що залилася псонячним промінням, поет вирішив присісти та відпочити пуд деревом біля галявини.
Натхнення линуло взвід усіль, тому він писав і писав, про красу, про природу і навіть не помітив, що поруч хтось стоїть, весь такий гарно вибраний й штані, а на вітру в нього розвивалася червона накидка. Це був граф, він склонив голову над деякими замальовками поета і уважно їх читав. А коли побачив, що поет його помітив, то вирівнявся і промовив:
— Гарно ти пишеш...
Поет трохи розгубився, раніше він нікому і ніколи не давав читати не закінчені роботи, а тим більш, його мало хто хвалив за них.
— Дякую вам.
Відповів поет відволікаючи на спів пташок і продовживши писати. А граф все стояв над ним і читав.