Question

Додайте коментар до сюжету вірша Ліни Костенко на основі власних вражень.

Повернення Шевченка
Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого — Оренбург. Нічого — Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.
Нічого, якось жив і якось не вмирав.

Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі —
після таких років такої самоти! —
овацію таку йому зробили друзі! —
коли він увійшов.
І він не зміг іти.

Він прихилився раптом до колони.
Сльоза чомусь набігла до повік.
Бо, знаєте… із каторги в салони…
не зразу усміхнеться чоловік…​

Answer 1

Ответ:

Цей вірш Ліни Костенко глибоко зворушив мене. Поетеса майстерно відтворює долю геніального Тараса Шевченка - роки заслання, самотності, приниження. І раптом - щире визнання та овації після повернення до Петербурга.

Мене вразила картина, як сльоза набігла до очей Кобзаря. Адже він пережив стільки горя, але залишився мужнім і незламним. І раптом одна мить людської уваги нарешті зруйнувала цю броню стриманості.

Це свідчить про велич Шевченкової душі. Він цінував не славу чи визнання, а справжні людські почуття. Навіть після років самотності він лишився відкритим до добра, яке його нарешті знайшло.

Глибокий і проникливий вірш. Закарбувався в моєму серці.