Ответы
Відповідь:Нерудні мінеральні ресурси є важливою сировиною для промисловості — хімічної, металургійної, будівельних матеріалів, скляної та порцеляново-фаянсової. Їх використовують також з науковою і технічною метою, у ювелірній справі, медицині (озокерит), побуті (кухонна сіль). Нерудні копалини мають значне поширення, вони залягають на платформах і в складчастих областях земної кори.
Калійна сіль, фосфорити й апатити — основа для виробництва мінеральних добрив. Поклади калійних солей мають менше 20-ти країн переважно в Північній півкулі. Дві країни — Канада і Росія — володіють 80 % світових її запасів (мал. 82), що сконцентровані у Саскачеванському (Канада) і Верхньокамському (Росія) басейнах.
Значно ширша географія запасів сировини для виробництва фосфатних добрив — фосфоритів та апатитів. Визнаним лідером є Марокко і залежна від нього Західна Сахара, де в надрах міститься 75 % світових запасів фосфатної сировини (мал. 83). Найбільшими покупцями сировини для виробництва мінеральних добрив є Китай, США, Індія, країни ЄС.
Світові ресурси кам'яної солі практично невичерпні. Її видобувають з надр земної кори, із солоних озер, морської води. Поклади кам’яної солі чи розсолів промислових обсягів мають понад сто країн. Річне світове виробництво солі становить 250-300 млн тонн. Основними її виробниками є Китай (27 %), США (15 %), Індія, Німеччина, Австралія, Канада, Мексика. США і Німеччина більше половини маси солі отримують із розсолів, а Індія — переважно з морської води.
Світові ресурси сірки також практично необмежені й залягають повсюдно. Її використовують насамперед для виробництва сірчаної кислоти, що потрібна для виготовлення фосфатних добрив, отрутохімікатів, у целюлозно-паперовому виробництві. Сірку отримують із самородних руд, а також як побічний продукт під час очищення природного газу, переробки нафти, руд кольорових металів. Її частка як побічного продукту у світі постійно зростає, оскільки цей спосіб її виробництва є економічно вигідним. Натомість підприємства з видобутку самородної сірки в багатьох країнах закриваються. Світовими лідерами за її запасами були Ірак, Польща, Мексика, Чилі, США, Україна, Йорданія. Найбільшими виробниками сірки сьогодні є Китай, США, Росія, Канада, Німеччина, Японія, Саудівська Аравія.
Технічні мінерали (алмази, азбест, слюда, малахіт) широко застосовуються в промисловості, будівництві, ювелірній справі завдяки їхнім унікальним властивостям та естетичній цінності. Особливо цінними є алмази. Великі алмазоносні провінції розташовані в південній частині Африки та Росії (Якутія). Вартість алмазів зазвичай виражають у доларах США, а масу — в каратах (1 карат = 200 міліграмів). До п’ятірки найбільших виробників алмазів у 2015 р. входили: Росія (38 млн каратів), Ботсвана (25 млн), Канада (12 млн), Ангола (9 млн), Південна Африка (7 млн каратів). Попит на алмазну сировину зростає із року в рік.
Для виробництва порцеляни й паперу застосовують каолін, який ще називають білою глиною. Його поклади поширені на всіх материках. Третину світового видобутку дають США й Узбекистан, потужними виробниками також є Німеччина, Чехія, Бразилія, Велика Британія, Україна.
ВИДОБУВАННЯ НЕРУДНОЇ СИРОВИНИ В УКРАЇНІ. Серед усіх корисних копалин в Україні найбільш поширені нерудні ресурси (за кількістю видів і за кількістю відкритих та освоєних родовищ). За запасами деяких з них (сірки, облицювального каменю, каоліну) Україна посідає одне з провідних місць у Європі, а за запасами графіту — друге у світі (поступається лише Китаю).
Поклади самородної сірки приурочені до Передкарпатського прогину. Прикарпатський сірконосний басейн заходить на територію сусідніх країн — Польщі й Румунії — та належить до найбільших у світі. Видобуток сірки в Україні, що донедавна мав значні обсяги, сьогодні припинено через економічну недоцільність.
Пояснення: