Виписати цитати для характеристики образу Михайлика з твору "Гуси-лебеді летять": Портрет; Риси характеру; Вчинки; Як про нього відгукуються інші персонажі. (Дам 30 балів)
Ответы
Відповідь:
Портрет: Так як повість автобіографічна і розповідь у ній ведеться від першої особи, то опису Михайлика у книзі немає. Але його можна собі уявити з того, як говорять про нього герої твору. Мені Михайлик здається худеньким невисоким білявим хлопчиком, тому що згадуючи про свого дідуся Демʼяна, автор пише: «і наоралися, i насiялися, i накосилися його усi бiлявi сини й онуки». А ще мені здається, що у нього такі ж як у діда «сіро-блакитнаві» очі, в яких стрибають веселі бісики. Хлопчик з бідної родини, а тому у них не було грошей на взуття для дитини. Михайлик з сумом дивився на «свої босi посинiлi ноги». "Коли ти маєш чоботи, то ноги тебе несуть, мов пташинi крила".
Риси характеру, вчинки:
1) хлопчик добрий і милосердний. Коли він побачив жінку-жебрачку з маленьким хлопчиком, то .. "I тут я згадав про своє насiння. Вийняв жменю i подав малому. Вiн обома ручатами схопив зернята.." Коли жінка слізно подякувала йому, то Михайлик «...теж мало не заплакав з жалю...». Згадуючи про зустріч здязькою Миколою в роки Голодомору, пише: «В його очах, обведених тiнями голоду, з'явилася давня усмiшка життєлюба, а в моїх — сльоза..."
2) працьовитий; Як будь-яку селянську дитину Михайлика з маленького привчають до роботи. Хлопець каже: « я.. охоче допомагаю дiдусевi, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по веснянiй водi i зiллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городi i не вважаю себе ледащом».
3) шанобливий; Михайлик з повагою ставиться до старших. Згадуючи матір автор пише, що : «…перед людянiстю, скромнiстю i мудрістю» я «й досi схиляю свою, вже посивiлу голову».
4) кмітливий. Коли мама заховала каганчика, щоб хлопчик вночі не китав книжки, то "Я кiлька днiв i сяк i так добирався до скринi, пiдшукував у залiзяччi рiзнi ключi, але з цього нiчого не вийшло. Та зневiра не дуже довго крутилася бiля мене. Через кiлька днiв менi спало на думку вихимерувати свого слiпака. Робив я його весело, швидко i просто: дiдовою ножiвкою вiдчикрижив денце французького патрона, знизу в шийку втягнув гнiт, все це пропустив через серцевину кукурудзяного качана i ним наглухо зачопив невелику бляшанку з бензином".
5) цілеспрямований. У своєму прагненні знайти нову книжку для читання, він хоч і соромиться, але все ж таки звертається до поповича. Попович жорстоко поглузував з маленького хлопчика, підсунувши йому книгу «Космографія», але хлопʼя наполегливо самостійно намагається розібратися в цій трудній науці. Своєму другові він при цьому каже: «Ще втямлю! То спочатку трудно».
6) допитливий, мріє навчатися. «Я скажу, що дуже хочу, i хай учителька не вельми печалиться — їй-бо, наздожену прогаяне». Хлопчик так любив книги, що читав практично все, що потрапляло йому до рук: і гарні книги і «мотлох». «I вже тодi менi однi слова сяяли, мов зорi, а iншi туманили голову».
7) любить природу. Михайлик зізнається, що це його мати перша навчила «мене любити роси, легенький ранковий туман, п'янкий любисток, м'яту, маковий цвiт, осiннiй гороб i калину, вона першою показала, як плаче од радостi дерево, коли надходить весна, i як у розквiтлому соняшнику ночує оп'янiлий джмiль».
Як про нього відгукаються інші персонажі:
дідусь Дем"ян про онука каже так: "надзигльований", "дiд зауважив, що я одчайдух i весь удався в нього, а мати сказала, що — в оглашенного".
попівська наймичка Мар"яна бачить те, як дитина тягнеться до знань і каже: «I вчися, Михайлику, та так учися, щоб усi знали, якi то мужицькi дiти. Хай не кажуть нi пани, нi пiдпанки, нi рiзна погань, що ми тiльки бидло».
дядько Микола сільсьий жартівник та веселун: "Ах ти шибайголова! — розреготався дядько Микола". "Отак i живи, хлопче, з радiстю!"
Пояснення: