Ответы
Ответ:Перший і другий похід на Болгарію
967 або 968 року Святослав на прохання Візантії здійснив набіг на Болгарське царство, проте невдовзі повернувся до Києва, який взяли в облогу печеніги. Після смерті матері Ольги, Святослав 969 року знову напав на Болгарію і цього разу підкорив собі східну частину Болгарського царства, ослабленого внутрішнім розколом, після чого напав на Фракію, що належала Візантії.
Похід Цимісхія та облога Преслава
Будучи зайнятим в Азії придушенням повстання Барда Фоки протягом 970 року, імператор Візантії Іоанн Цимісхій повів свої війська, на початку 971 року, з Азії до Фракії, збираючи по дорозі запаси та облогове знаряддя. Візантійський флот супроводжував похід, маючи завданням по здійсненню висадки частини військ в тил ворога і тим відсікти його відступ через Дунай[1][2]. Імператор вибрав для наступу Пасхальний тиждень 971 року. На шляху війська Цимісхія не було практично ніяких перешкод, перевали Балканських гір були залишені без охорони тому, що русини були зайняті придушенням болгарських повстань[3][4][5].
Візантійська армія, яку особисто очолювала Цимісхій, налічувала 30–40 тис. осіб, швидко просувалася і досягла болгарського міста Преслав. Армія русинів вступила в бій і зазнала поразки в битві перед міськими стінами, а візантійці перейшли до облоги. Руський і болгарський гарнізони під командою руського воєводи Свенгелаa[›] чинили рішучий опір, але місто було взяте штурмом 13 квітня 971 року. Серед полонених були Борис II та його сім'я, яких разом з болгарськими царськими регаліями привезли до Константинополя[3][4][6][7]. Головні руські сили під командою Святослава пробилися в напрямку Доростола на Дунаї (нині Сілістра). Імперська армія, переслідуючи противника, просувалася безперешкодно; болгарські гарнізони різних фортів і твердинь на її шляху здалися без бою[4][6].
Объяснение: