Ответы
Ответ:иникнення середньовічних міст. Після загибелі Західної Римської імперії життя в її містах занепало.
У X—XI ст. у Західній Європі почалося відродження деяких старих античних і виникнення нових міст. Відновлення міського життя насамперед зумовили економічні процеси, зокрема розвиток сільського господарства. У селян поступово виникав надлишок сільськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. У свою чергу, ремісники вже не встигали займатися сільським господарством, це тільки відволікало їх від основної роботи. Зрештою ремісництво відокремилося від сільського господарства.
Найбільша кількість міст у середньовічній Європі була в Італії (половину населення країни складали жителі міст) і Фландрії (2/3 населення — городяни). Середньовічні міста зазвичай були невеликими — 1—3 тис. жителів. Населення лише декількох міст у Європі досягало 100 тис. осіб (Кордова, Севілья, Париж, Мілан, Венеція, Флоренція). Столиця Візантії — Константинополь — у періоди розквіту налічувала 300—400 тис. осіб.
Для збуту своєї продукції ремісники селилися в безпечних місцях, де збиралися значні скупчення людей: на перехресті важливих шляхів, на річкових переправах, під стінами замків тощо. Поступово тут формувалися постійні поселення ремісників. Разом із ними оселялися торговці й представники інших спеціальностей, потрібних городянам.
Обов’язковими складовими середньовічного міста були кам’яні захисні стіни, собор, ринкова площа. Також у містах могли розташовуватися укріплені палаци-фортеці феодалів, монастирі. Плану забудови середньовічного міста, на відміну від античних, як такого не було. Міста розбудовувалися концентричними колами від центру — фортеці або ринкової площі. Вулиці були вузькими, не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки й каналізації, на так як зараз.
Объяснение: вотт
1. Архітектура та планування: Римські міста були відомі своїми прямими та широкими дорогами, регулярною мережею вулиць та публічними будинками, такими як форуми та амфітеатри. У середньовічних містах архітектура була більш середньовічною, з вузькими вуличками, тісними та переплетеними будинками, які служили для захисту від нападів.
2. Містобудівний захист: У середньовіччі міста потребували захисту, тому вони були оточені стінами, ровом і бастіонами. Ці оборонні споруди робили середньовічні міста більш стратегічно важливими та неприступними, на відміну від римських міст, які були відкриті і менш обороняються.
3. Економічна структура: У середньовіччі економіка міст була заснована на системі цехів та гільдій, де професійні групи регулювали процес виробництва та продажу товарів. У римських містах економіка ґрунтувалася на торгівлі, сільському господарстві та работоргівлі.
4. Політична організація: У Римській імперії міста жили під кермом центрального уряду, тоді як середньовічні міста мали свої муніципальні органи управління, такі як поради та міські гільдії. Ця децентралізація влади надавала середньовічним містам великої автономії.
5. Релігійна роль: Середньовіччя також було часом глибокої релігійності, і релігія відігравала важливу роль у середньовічних містах. Церкви та монастирі були часто центрами міста, а кафедральні собори та церкви ставали символами процвітання та впливу міста.
Загалом середньовічні міста були більш оборонними, менш регулярними та більш залежними від релігії та місцевої адміністрації порівняно з римськими містами, які були більш комерційними та централізованими.