Ответы
Відповідь:
На початку твору, в пролозі, автор звертається до свого народу. Він знає, що в українців є все, щоб стати вільними і закликає їх до боротьби за свою свободу.
Далі в поемі розповідається про єврейський народ, який вже сорок років блукає в пустелі. Мойсей вів їх до Палестини, але люди зневірилися і почали бунтувати.
Лише один з усього ізраїльського народу продовжує вірити у високу світлу мрію — це сам Мойсей. Він віддав все своє життя ідеї про звільнення єврейського народу, але люди, особливо молоде покоління, вже не хочуть прислухатися до його слів. Вони цінують лише матеріальні і конкретні речі.
Датан і Авірон очолили повстання проти Мойсея, які налаштовували людей проти пророка. Коли Мойсей спробував застерегти свій народ від нового Божого гніву, Авірон звинуватив його у богохульстві, а Датан погрожує, що він буде закиданий камінням, якщо не залишить всі свої спроби закликати людей до змін та вести їх за гори.
Авірон пропонує людям податися в край Мадіан, а Датан радить йти ще далі, але не в край обіцяний. Мойсей іде на широкий майдан, де біля намету заповіту лежить великий камінь, піднімається на нього, аби виголосити перед громадою слово. Народ вагається: люди, підбурювані Авіроном і Датаном, гніваються на Мойсея, але мимоволі відчувають повагу до нього.
Мойсей каже народу, що він виконує Божу волю – вивести їх з неволі, щоб не гнули свої шиї в Єгипті.
Мойсей розказав людям казку-алегорію, щоб вони краще його зрозуміли. В казці розповідається про дерева, які обирали собі короля. Ніхто з них не хотів зайняти трон. Коли хтось запропонував терену стати королем, той одразу згодився стати королем і охоронцем лісового царства, сказавши, що буде здобувати для них поле та землю, хоч самому не треба; сам буде стелитися вниз, щоб інші буяли до неба.
Далі пророк пояснив її алегоричний зміст. Мойсей порівняв терен – з пророками, що готові принести себе в жертву задля того, щоб іншим жилося краще. Проте євреї зневажали заповіт Єгови, і Мойсей благав свій народ схаменутися, згадати, що він — "цар світа", бо інакше народ Ізраїлю втратить честь зватися народом — Божим обранцем. Звертаючись до єврейського народу, Мойсей пророкував йому тяжке покарання за порушення волі Бога.
Пророк закликав стерегтися, аби Єгова не забрав своїх обітниць назад, радив покоритися всесильному Богу. Всі слухали його похилившись, понурі і мовчазливі.
Мойсей сказав, що любить свій народ більше, ніж сам Єгова. Оскільки євреї вирішили прогнати Мойсея від себе, він погодився підкоритися їх волі і йти «до межі Ханаана» самому, без своїх одноплеменців. Пророк вірив, що народ згодом піде за ним. Попрощавшись зі своїм народом він йде у степ.
Коли Мойсей залишився один, він щиро молив Бога озватися до нього "...ще раз, як колись на Хориві!", підтримати його у скрутну годину. Мойсей благав Бога озватися до нього, але "...мовчала пустиня німа..."
Раптом Мойсей почув голос, який став спокушати Мойсея, намагаючись довести йому марність справи, якій він присвятив життя. Пророк запитав свого співрозмовника, хто він, і почув відповідь: «Я Азазель, Темний демон пустині».
Мойсей дедалі більше впадав у розпач. Він став сумніватися у вірності шляху, обраного сорок років тому. В його серці "...важка боротьба ішла з самим собою". Він благав Бога озватися до нього, але в степу чути було лише шелест гадюки та квиління гієни.
Здалека євреї побачили дивну картину. На верхівці гори стояла якась гігантська постать, простягши до неба розкинуті руки. Це Мойсей, стоячи на молитві, розмовляв з Богом.
Пророк стояв на вершині цілий день. Люди боялися, щоб Мойсей не прокляв їх.
Вночі, втомлений молитвою, Мойсей впав та й заснув. Раптом він почув голос. який здався йому голосом його матері, яка жаліла свого сина. Згодом цей голос став промовляти слова, які мали підірвати віру Мойсея в могутність і непохибність Єгови. Потім голос розповів легенду про сліпого Оріона.
Залунав демонічний сміх і Мойсей зрозумів, що він говорив з Азазелем, що намагався знищити його віру і відштовхнути від обітованої землі. Пророк проганяє його, та Азазель робить спробу переконати Мойсея, що вся його віра в Єгову – це дрібниця, а надія на нову землю для його народу – це брехня. Пророк спочатку не вірить в це, але потім здається й каже, що Єгова його одурив.
Враз задрижала земля, гуркнув грім, знялася буря, Мойсей марно чекав голосу Бога. оли раптово все стихло, Мойсей почув голос Бога, який звертався до Мойсея, звинувачуючи його в тому, що пророк зневірився. В покарання за те, що Мойсей «на момент» засумнівався в Бозі, йому призначено, вже побачивши священну землю, не вступити до неї і вмерти перед самим порогом своєї мети.
Євреї побачили, що Мойсея на скелі немає, і всіма опанував жах. Раптом в оточенні парубоцтва з'явився ватажок, "князь конюхів" Єгошуа. Він закликав євреїв: "До походу! До бою!" Ще мить — і всі в одному пориві зірвуться з місця, ліниві кочівники перетворяться на завойовників, героїв.
Пояснення: