НУЖНОГ СРОЧНО!!!!!!!!!!!!!!!!!!Твір-роздум на тему: "Вічні цінності в романі Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері" 16 ибаллов
Ответы
Роман Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері" - це один з найвидатніших творів світової літератури, який відображає життя Франції XV століття. У цьому романі автор піднімає проблему вічних цінностей, таких як любов, добро, краса, справедливість, віра, свобода. Ці цінності проявляються у долях головних героїв роману: Есмеральди, Квазімодо, Феба, Клода Фролло.
Есмеральда - це символ краси, невинності, чистоти душі. Вона любить життя, природу, тварин, людей. Вона мріє про щасливу любов, але її серце належить лише Фебу, красивому і благородному офіцеру. Есмеральда не знає, що Феб не любить її, а лише бавиться її почуттями. Вона вірно чекає на нього, навіть коли її звинувачують у вбивстві, чаклунстві, зраді. Вона не зраджує свою любов, навіть під загрозою смерті.
Квазімодо - це символ добра, вірності, самопожертви. Він - дзвонар собору, який страждає від своєї вродженої вади - він глухий, кривий, сутулий, з одним оком. Він відчужений від людей, які бояться його і ненавидять його за його зовнішність. Він любить лише дві речі на світі: собор і Есмеральду. Собор - це його дім, його світ, його голос. Есмеральда - це його ангел, його світло, його надія. Він рятує її від натовпу, який хоче її розірвати. Він ховає її в соборі, де вона під захистом закону притулку. Він готовий віддати за неї своє життя, навіть коли вона не може його полюбити.
Феб - це символ свободи, молодості, життєрадості. Він - син знатної родини, капітан королівської гвардії, красень і серцеїд. Він любить пригоди, розваги, жінок. Він не серйозно ставиться до своїх почуттів і обіцянок. Він залюблює Есмеральду за її красу, але швидко забуває про неї, коли вона потрапляє в біду. Він одружується з іншою дівчиною, яка йому більше підходить за станом і родом. Він не розуміє, що втрачає свою єдину справжню любов.
Клод Фролло - це символ справедливості, віри, розуму. Він - архідиякон собору, вчений, мудрець. Він виховує Квазімодо як свого сина, навчає його всьому, що знає. Він присвячує своє життя науці, релігії, служінню Богу. Але він попадає під владу пристрасті, коли бачить Есмеральду. Він хоче її за всяку ціну, навіть якщо для цього треба зламати закон, зрадити Бога, вбити Феба. Він стає жорстоким, безсердечним, обсесійним. Він втрачає свою віру, свій розум, свою людяність.
Таким чином, роман Віктора Гюго "Собор Паризької Богоматері" показує, що вічні цінності не залежать від часу, місця, обставин. Вони присутні в кожній людині, але не кожна людина може їх реалізувати. Вони вимагають від людини мужності, чесності, відданості, жертовності. Вони дають людині сенс життя, але також можуть призвести до її загибелі. Вони - то благословення, то прокляття для людини.