Ответы
Ответ:
У самому куточку кімнати стояло дзеркальце, яке служило свідком життя Оксани. Кожного ранку, коли сонце тільки-но починало виглядати з-за горизонту, вона підходила до мене, вдивлялася у своє відображення, розгладжувала волосся і широко усміхалася.
"Оксано, в тебе такі чарівні очі, - говорило дзеркальце, - вони вражають своєю виразністю та теплом."
І так я ставало свідком кожної зміни її настрою. Коли вона приходила додому з важким днем, сумніви та втомленість віддзеркалювалися в її очах. Та з кожним усмішкою вони виблискували новим сяйвом, яке розповідало про те, що день не зміг подолати її життєвий ентузіазм.
"Оксано, ти справжня борчиня, - говорило дзеркальце, - ти знаходиш сили та красу навіть у найважчих моментах."
Ми разом переживали моменти радості та горя, спостерігали за її змінами, за тим, як час малює нові витоки на її обличчі. І в кожному відображенні я бачив сильну, рішучу Оксану, готову пройти через будь-які труднощі.
"Оксано, ти завжди будеш моєю королевою дня, - шепотіло дзеркальце, - твоє внутрішнє сяйво робить світ яскравішим."
Так ми продовжували своє невидиме спілкування, де я, як дзеркало, віддзеркалювало не лише зовнішню красу, а й справжню сутність та мудрість цієї неперевершеної дівчини.