Ответы
Ответ:Володимирський собор (Патріарший кафедральний собор св. Володимира) — православний собор у Києві, головний храм Української Православної церкви Київського Патріархату. Зовнішнє та внутрішнє оздоблення собору, побудованого на честь хрестителя Русі – князя Володимира, виконано у старовізантійському стилі, який притаманний церквам, що будувалися за часів Ярослава Мудрого та Володимира Святого.
Шестистовпний Володимирський собор у Києві увінчано сімома золотими куполами. Довжина храму становить 55 метрів, ширина – 30, у висоту собор разом із хрестом сягає 49 метрів.
Історики впевнені, що ідея створення Володимирського собору в Києві належить митрополиту Філарету Амфітеатрову. Що стосується офіційного підтвердження будівництва храму, то його було отримано від Миколи I в 1852 році. Звернення Філарета до народу зі словами про те, що в граді Києві до цих пір ще немає “храму Божого в ім’я святого Рівноапостольного князя Володимира”, знайшло відгук у серцях багатьох віруючих. Було оголошено всенародний збір коштів для спорудження собору. Сам митрополит пожертвував 7 тисяч рублів. Ідею підтримала достатньо велика кількість людей і, до 1859 року було зібрано близько 100 тис. рублів. Києво-Печерська Лавра також зробила внесок у цю добру справу, надавши для будівництва мільйон штук цегли.
Объяснение:
Ответ:
У центрі древнього міста, як розпутана нитка історії, тягнеться красуня архітектури – Володимирський собор. Його вежі височіють до небес, наче спробують доторкнутися до таємничих сил минулого. Струнка куполів золотиста вишивка плавно переходить у блакитне безмежжя, що здається так близьким до вічності.
Величний собор підноситься на тонких стрімголових стовпах, як щирий вигук вдячності за вікові випробування. Його стіни, наче переплетені часом, розповідають кожен виток історії великого краю. Золоті мозаїки, як фрагменти давніх легенд, виблискують у промінні сонця, як вогняні зірки на небесному своді.
Увійшовши у святиню, ти відчуваєш таємницю, що пронизує кожен куток цього дому божого. Аромат ладану та свіжої деревини створює атмосферу поклоніння. Іконостас, як живописне вікно у світ іншого, зберігає святині власні таємниці та таїни.
Піднімаючись на верхній галереї, відкривається краєвид, який слова не можуть описати – місто, яке спить під обіймами століть, а ріка, яка ллється, як життєдайний потік часу. Саме тут, серед монументальності і містичності, ти відчуваєш себе скрізь: у минулому, сучасності та майбутньому.
Объяснение:
надеюсь помогла)