Ответы
Ответ дал:
1
Ответ:У серці ніжності глибини душі,
Де віра квітне в весняному русі.
Лине поезія, як пташиний спів,
Людяність оминає веселий гнів.
Душа – як осінь, таємнича й блага,
Віра – як світанок, що пронизує тьму ночі.
Людяність – як тепло руки в серці,
Обіймає світ, як зірка небес.
Вірю в дива, у кожну мить життя,
Душа летить, наче вільна пташка.
Людяність – це той міст, що об'єднує,
Серця наші, віру в собі розпускає.
Сплітаємо долоні, як міст через час,
Душі наші танцюють в ритмі кохання.
Віра – маяк в хвилях неспокою,
Людяність – сонце, що в нас усіх пробуджує.
Объяснение:Тримай)
Вас заинтересует
1 год назад
1 год назад
1 год назад
2 года назад
2 года назад