СРОЧНО ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА 100 БАЛІВ
Завдання №1 : Поставте пропущені розділові знаки(де потрібно) при однорідних членах речення,підкресліть однорідні (відповідно до їх синтаксичної ролі).
Тече вода в синє море та не витікає.Думи українського народу висловлені нашими геніями ні в огні не згоряють ані в воді не тонуть.Він бачив себе коло вагонеток з цукром або біля апарата.Вже відгукувався йому святковий гомін слов'янської столиці плескіт переможних знамен музика і сонце і квіти на майданах.Раз якось був тихий літній вечір. Круглі широкі верхів'я вкривали ліс зверху ніби зеленими шатрами.Вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими прозорими хвилями.Блакитний вересневий день шумів шовковими оксамитами у високому небі і малинові дзвоники лунали по всіх школах України. Великий кремезний суворий чоловік стояв біля неї.
Завдання №2 Поставити розділові знаки при однорідних члн.рч. та узагальнюючих словах.
Ранок зачинався тихий та лагідний все наокіл і трави і дерева і кущі наче завмерло. І жовті обпалені сонцем скелі і невелика глиняна круча зрита як віспою гніздами щурів і рідкий чагарник і ріка в глибоких берегах і сірі стовбури сосен все стає звичайним буденним.І на тім рушникові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя материнська любов.Всяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.Березу вільху і ліщину дубів могутність величаву і навіть тихий верболіз люблю я ліс.Вся громадськість повинна взятися за охорону нашої чарівної природи і птахів і звірів і садів і лісів. І все те і штормуюче море і голубіюче небо і далекі ледь окреслені хмари пройняте легеньким серпанком рухливого туману.
Завдання №3 Знайдіть звертання, поставте розділові знаки.
Зоре моя вечірняя зійди над горою поговоримо тихесенько в неволі з тобою.Радуйся земле моя радуйся рідний народе сонце свободи твоєї цілому світу сія ! Де зелена тополина роздзвенілися жита… Слався рідна Україно наша земле золота…Пісня моя ти сердечна дружино серця відрадно в дні горя і сліз з хати вітця, як єдинеє віно, к тобі любов у житті я приніс.
Завдання№4 Знайдіть вставні та вставлені слова(словосполучення), поставте розділові знаки.
І ось нарешті вершина.Доброго кажуть дожидати треба а лихе само пройде.І того можливо не знайду я слова щоб наш прекрасний оспівати світ.Вершники здавалось зрослися з підібраними грудастими кіньми.Остапові пощастило однак зачепитись якось за прибережну вербу.Сумління людське виявляється схоже на вулик його теж можна розтривожити.Немає сонця - десь воно проте живе і світить за хмарами пливучими за снігом за млою переливною.Кажуть щастя приходить до того хто наповнений мрією. І розум мій і серце і віра кажуть що путь моя правдива.
Ответы
Ответ:
ЯКЩО НЕ ВАЖКО ПЕРЕГЛЯНЬТЕ БУДЬ ЛАСКА МОЄ ОСТАННЄ ЗАПИТАННЯ У ПРОФІЛІ, ДУЖЕ ПОТРІБНА ДОПОМОГА
номер 1
Тече вода в синє море, та не витікає. (Пропущено кому перед "та")
Думи українського народу висловлені нашими геніями, ні в огні не згоряють, ані в воді не тонуть. (Пропущено кому після "геніями" та перед "ані")
Він бачив себе коло вагонеток з цукром або біля апарата. (Пропущено кому після "цукром")
Вже відгукувався йому святковий гомін слов'янської столиці, плескіт переможних знамен, музика і сонце і квіти на майданах. (Пропущено кому після "столиці" та перед "музика")
Раз якось був тихий літній вечір. Круглі широкі верхів'я вкривали ліс зверху, ніби зеленими шатрами. (Пропущено кому після "зверху")
Вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими прозорими хвилями. (Розділові знаки використані правильно)
Блакитний вересневий день шумів шовковими оксамитами у високому небі, і малинові дзвоники лунали по всіх школах України. (Пропущено кому після "небі")
Великий кремезний суворий чоловік стояв біля неї. (Розділові знаки використані правильно)
номер 2
Ранок зачинався тихий та лагідний, все навколо - трави і дерева і кущі, наче завмерло. І жовті обпалені сонцем скелі, і невелика глиняна круча, зрита як віспою гніздами щурів, і рідкий чагарник, і ріка в глибоких берегах, і сірі стовбури сосен, все стає звичайним буденним. І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство й розлука, й твоя материнська любов. Всяке птаство, як-от деркачів, перепілок, куликів, курочок, можна було викосити косою в траві. Березу, вільху і ліщину, дубів могутність величаву, і навіть тихий верболіз, люблю я ліс. Вся громадськість повинна взятися за охорону нашої чарівної природи і птахів і звірів і садів і лісів. І все те і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі ледь окреслені хмари, пройняте легеньким серпанком рухливого туману.
номер 3
Зоре моя вечірняя, зійди над горою. Поговоримо тихесенько в неволі з тобою. Радуйся, земле моя, радуйся рідний народе. Сонце свободи твоєї цілому світу сія! Де зелена тополина роздзвенілися жита. Слався рідна Україно, наша земле золота. Пісня моя, ти сердечна дружино серця відрадно в дні горя і сліз з хати вітця. Як єдинеє віно, к тобі любов у житті я приніс.
номер 4
І ось нарешті, *вершина*. Доброго, *кажуть*, дожидати треба, а лихе само пройде. І того, *можливо*, не знайду я слова, щоб наш *прекрасний* *оспівати* світ. *Вершники* здавалось зрослися з *підібраними* *грудастими* кіньми. *Остапові* пощастило однак зачепитись якось за *прибережну* вербу. *Сумління* людське виявляється схоже на вулик, його теж можна розтривожити. Немає сонця - десь воно проте *живе* і *світить* за хмарами *пливучими* за снігом за *млою переливною*. Кажуть, щастя приходить до *того*, хто наповнений мрією. І *розум* мій і *серце* і *віра* кажуть, що *путь* моя *правдива*.