Question

ХЛІБ НА СТОЛІ

Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту
сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом і вилазили на лежанку.
Крізь просоння чув їх лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець,
аж віко* підпер!». Невдовзі досвіткове помешкання освітлювалося
живими зайчиками - нараз спалахували сухі дрівцята, потріскуючи
голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум’я лизало своїм
язиком челюсті.
Доки варилося снідання, мати місили тісто. Було то вельми цікаве
видовисько. Неньчині обіруччя раз по раз занурювалися в діжу, од
чого ослінчик** аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли
воно нарешті ставало в’язким, як гума, і вже важко було працювати
руками, мати призупиняли роботу. «Вставайте, хлопці, - наказувала
нам, - поїсте й розходьтеся, бо буду хліб викачувати».
Поснідавши, батько йшов на роботу, а я, підсукавши холоші, біг на
кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей
час в оселі вже стояв паркий дух. На ліжкові, засланому
простирадлом, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька
кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими помахами
рук вони витягували опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно
не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували
круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька
клали паляницю на рушник. Робили вони це так вправно, що я
навіть не встигав уволю надивитися.
Доки мати викачували останню, найменшу паляничку, що
призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі.
Розіславши капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, вони
змащували його олією або притрушували борошном й усаджували
хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі.
Нагнічені челюсті покліпували, наче в безмісячну ніч зорі. Іскорками

розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька
проштрихів, мати шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі;
потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя
паляничка


З цього тексту зробити короткий переказ, НЕ ПЛАН!!

Answer 1

Відповідь:

Як тільки світало, мати збиралася та починала замішувати тісто. Коли воно ставало придатним, для готування, вона  робила хліб. Формувала кругленькі хлібинки. Як тільки вона закінчувала, я біг(ла) за лопатою. Мати клала сформований хліб, на листя капусти, попередньо змащуючи його олією. Вона робила зверху хліба дірочки. Одну за одною, хліб вже пікся в печі. Пізніше, мати дивилась чи готовий уже хліб. Якщо він був важкуватий, потрібно було ще допікати. Коли  хлібини були готові, мати виймала їх з печі та забирала залишки капусти. Як тільки хліб остигне, мати змащувала його здором та залишала на святковому рушнику. Хліб це багатство для нашого народу!