Question

Мій Михайлик не говорить слово «війна», хоча пізнав усі її «принади». Він називає те, що тут відбувається, «ці події». Маленька безпорадна людина пручається, не хоче впускати війну у своє життя. Думаю, що це добре. Мене лякає інше. Півтора місяці тому ми йшли після школи додому. Михайлик каже: «Мамо, а ти знаєш, що град - це не тільки знаряддя війни? Це ще й крижинки, які падають з неба!». Я прекрасно памʼятаю, що моя дитина раніше знала значення цього слова. Починаю йому нагадувати, як колись ми потрапили під град, як мало не побило татову машину. Михайлик зупинився і майже пошепки сказав: «Мамо, я забув! Тепер ти сказала - і я згадав!» Виходить, що війна витісняє у дитини з памʼяті картини мирного життя. Слова «акація», «гіацинт», «гвоздика» наші діти сприймають не в тому значенні, яке подають словники... (За Н. Востряковог). А) Уявіть себе у ролі мами хлопчика. Які будуть ваші дії? ~ Б) Двома- трьома реченнями продовжіть текст.

Answer 1

Объяснение:

А) Я, як мама Михайлика, сприймала б його стурбованість війною з особливою турботою. Замість того, щоб акцентувати увагу на слові "війна", намагалася б вбудовувати в повсякденні розмови позитивні моменти та красу навколишнього світу.

Б) З кожним днем Михайликові ставало все складніше відділяти «ці події» від звичайного життя. Його світ стає все більш пронизаний тією невловимою тінню війни. Мене переймає тривога, бачачи, як ця дитина втрачає зв'язок із звичайністю, і я вирішую приділити більше часу розмовам про найпростіші, радісні речі, щоб знову вкорінити в його пам'яті картини мирного життя.