Ответы
На заході сонця, в золотому промінні, лежало тихе село.
Темні дахи старовинних хат були схожі на крила, вразливі перед дотиком весняного бризу. Біля річки та садів розцвітало безліч квітучих кущів, сповитих пахощами. Маленькі діти, вражені цією красою, весело гомоніли. Через зелене поле пролягала живописна стежина, яка вела до старовинної церкви. Зелений луг, прикрашений крапельками роси, створював враження неймовірного казкового світу. У цьому спокійному куточку природи, кожен предмет здавався обдарованим власним життям, що дзеркально відбивало неповторну гармонію села.
Спокійна вечірня атмосфера, наповнена лагідним весняним світлом, створювала враження невловимої гармонії. Молоде листя, освітлене теплим, вогким сяйвом, виблискувало на високих деревах. Тихий вітерець грав у високій траві, розносив легкий аромат землі. У глибині лісу чути було гомін далекого потоку, його вода таємничо шепотіла свої різнобарвні історії.