твір поема *Мойсей *філософське осмислення історичного шляху українського народу
СРОЧНО 80 БАЛОВ
Ответы
Ответ:Відкрийся, дні віку вічного шляху,
Земле моя, розцвітай у слові.
Історією тканина стала драгоцінною,
У витках часу в'язані простори.
Мойсей, провідник вільних сердець,
Не вступав в країну обітовану,
Але вивів народ із в'язниці піднебесної,
Де згубна була неволя і біда.
Навколо виткані історії крові,
Видихає кожен камінь, кожна трава.
І в пам'яті землі заковані драми,
І сльози матерів, і крик імені.
Ми, народ вольний, як Мойсей на горі,
Шукатимемо свій шлях, свою правду.
Через пустелю днів ми підемо,
І обіцяну землю свою знайдемо.
Та де встає тиша ночі, розкрий свої очі,
Історією пронизані камені.
Ми крокуємо вперед із долею на свіжих плечах,
І відчуваємо в собі силу нації.
Спогадаймо про тих, хто на шляху нашому
Ставав першими кроками вільності.
Мойсеєвими руками відшукаймо ключі
До серця історії, що несе у нас надію.
Так, може, й доведеться нам вперто
Іти через пустелю, де суворі вітри,
Але наші душі, як оазиси, будуть квітнути,
Дарувати життя і сили нові.
Та чи важко тобі, земле мати,
Витримати випробування і час?
Спростай, як ріка весняна, вперед,
І засвіти світлом історії наші стежки.
Мойсей наш, неси віру в своїй долоні,
Ісусе вільних сердець, веди нас вперед.
Бо кожен крок наш – це відзначений слід
На шляху українського народу вічної волі.
Объяснение:не благадори)